На офіційному сайті Слов’янської міської ради створено розділ “СЛОВ’ЯНСЬК ПАМ’ЯТАЄ СВОЇХ ГЕРОЇВ”.

12 квітня 2014 року Слов’янськ став найгарячішою точкою на карті України. Слов’янський міський відділ поліції було захоплено проросійськими бойовиками, а згодом окуповано і все місто. 

З цієї дати у Слов’янську запанували безлад і беззаконня. Бойовиками встановлені блок-пости, заміновані окремі будівлі, шляхопроводи та околиці Слов’янська. В місті заборонено політичні партії, свободу висловлювань, розпочато репресії стосовно тих, хто був помічений у проукраїнських поглядах. Згодом за таких умов перестали працювати державні установи, крамниці, банки, місто залишилося без електро- та водопостачання. Тисячі громадян змушені були кинути свої домівки, роботу й шукати прихистку подалі від небезпеки. 

Керівниками захопленого Слов’янська були проголошені громадянин Російської Федерації, співробітник ГРУ РФ – Ігор Гіркін-Стрєлков та так званий “народний мер” В’ячеслав Пономарьов. 
Під керуванням зазначених осіб бойовики чинили спротив українським військовим, викрадали, катували та страчували цивільних людей. За час окупації міста в полоні побували українські та іноземні журналісти, сотні простих людей та навіть представники ОБСЄ. 

Бойовиками були закатовані та вбиті депутат Горлівської міської ради Володимир Рибак, студенти – учасники Революції Гідності Юрій Поправко і Юрій Дяковський, диякони РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ ЦЕРКВИ ХРИСТИЯН ВІРИ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ “ПРЕОБРАЖЕНИЕ ГОСПОДНЕ” МІСТА СЛОВ’ЯНСЬКА Володимир Величко та Віктор Брадарський, а також два дорослих сина старшого пастора цієї Церкви Рувим і Альберт Павенки. 

Після майже тримісячної окупації 5 липня 2014 року Слов’янськ було звільнено силами антитерористичної операції. Над будівлею Слов’янської міської ради знов замайорів національний синьо-жовтий прапор. 

Мир у Слов’янську достався дуже дорогою ціною. За звільнення міста з 13 травня 2014 року по 5 липня 2014 року загинуло 63 українських воїни: 40 військовослужбовців Збройних сил України, 10 військовослужбовців Національної гвардії України, 7 співробітників Служби безпеки України, 6 співробітників спецпідрозділу Міністерства внутрішніх справ України. 

На превеликий жаль на звільненні Слов’янська війна не закінчилася. Кращі сини України продовжують гинути, відстоюючи державний суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. 

За останні роки цієї запеклої боротьби Слов’янськ простився і з трьома земляками: Андрієм Ременюком, Миколою Колосовським, Романом Напрягло. 

Кожен із загиблих захисників залишиться у нашій пам’яті, а вдячність за вчинений подвиг житиме у наших серцях. 

Їх імена назавжди вписані золотими літерами в трагічну історію Слов’янська і України. 

Світла і вічна пам’ять загиблим героям!

Розділ за посиланням.