«Без їжі, води та допомоги»: як виживають в умовах блокади маріупольці. Розповідь очевидця
Жителі заблокованого Маріуполя вже кілька днів живуть практично без їжі та води. Щоб видобути їх, людям доводиться ризикувати життям. Як існують в умовах гуманітарної катастрофи маріупольці, розповів очевидець Микола Осиченко, якому вдалося вирватися з блокади та покинути місто.
На сьогодні ситуація у Маріуполі критична. Місто в блокаді вже 18 діб, більше 350 тисяч маріупольців продовжують ховатися у сховищах і підвалах від безперервного обстрілу з боку російських окупаційних військ. У середньому на добу на місто скидається від 50 до 100 авіабомб. Руйнування колосальні, за попередньою оцінкою близько 80% житлового фонду міста зруйновано, з них майже 30% – не підлягає відновленню.
Військового рішення для зняття блокади немає, каже українська влада. Гуманітарні коридори досі створити не вдалося.
За останні три доби маріупольці почали виїжджати на особистому транспорті з міста у бік Бердянська та потім на Запоріжжя. Загалом близько 6500 легкових машин вирвалися з облогового Маріуполя. Частина людей вже дісталася Запоріжжя, де вони отримали необхідну першу допомогу в центрах підтримки. Всього з Маріуполя виїхало на власному транспорті близько 30 тисяч людей
Як існують сьогодні в умовах гуманітарної катастрофи маріупольці, розповів очевидець Микола Осиченко, якому нещодавно вдалося покинути місто.
Окупанти продовжують гатити по Маріуполю з важкої артилерії. Горять житлові будинки, люди топлять сніг, аби попити й приготувати їжу, майже всі магазини зачинені. Поранених та загиблих неможливо порахувати.
«Виїжджаючи, ми роздали ту воду, яка була у нас, між нашими машинами й між тими, хто залишився вдома, — розповідає Микола Осиченко — Ми залишили всі продукти, які у нас ще були — це було дуже мало. Але це якщо брати за мирними мірками. А якщо брати за сьогоднішніми — то це немало, тобто можна ще кілька тижнів „витягнути“ з ними. Ми залишили все тим людям, бо їжу там узяти ніде більше. Усе. Їжі просто нема».
Усі склади у місті розбиті, пограбовані, а магазини підірвано.
«Я вже навіть не уявляю, що вже люди їдять зараз. Адже для того, щоб навіть приготувати кашу, потрібно хоч трохи води та вогню» — каже Микола. Усі готували біля під’їздів на вогню. Але сухих дерев немає. Тому люди розбирали на дрова рами вікон та інші якісь дерев’яні конструкції. Але це все пов’язано з дуже великим ризиком, тому що місто постійно знаходиться під обстрілами.
«І було таке — людей розривало на частини від вибухів прямо там. А вони лише намагалися добути своїм близьким дрова, щоб дитині зробити хоча б гарячий чай, щоб вона не захворіла від постійного холоду», — каже Микола Осиченко.
Як люди там видобувають воду? Поки залишалися десь робочі свердловини, люди намагалися брати воду там. Також є джерела у парках. Але туди треба дійти — під постійним вогнем, відстояти в черзі — під вогнем, набрати води і знову йти під вогнем.
«Тобто це руська рулетка у прямому сенсі цього слова, — каже Микола Осипенко. — Мені хлопці, які рекомендували піти на ці джерела, сказали — ти тільки дивися — там трупи, але між ними якось можна набрати воду. Чому там трупи? Тому що їх уже не прибирають. Вже, по-перше — нікуди, а по-друге — нема кому».
Будівля МНС розбита, поліції залишилося дуже мало. Поліцейські їздять по всьому місту, підпадають під обстріл, допомагають нашим військам у боях — і втрат у них дуже багато. Машини їх практично всі розбиті, скел у машинах майже немає — це вже недозволена розкіш.
Ще одне джерело, де люди шукають воду — зруйновані квартири, де ще можна знайти воду. Система опалення — в ній є вода, яку пити категорично не можна, тому що в цю воду додається спеціальна хімія, щоб вода не замерзала, щоб вона довше зберігала температуру, але люди її кип’ятили й пили теж.
«Основна частина будинку, де я жив — це не бідні люди, скажімо так, керівники багатьох підприємств. Це треба було бачити — і кумедно, і ні, — згадує Микола Осиченко. — Але як тільки випадав сніг — ми як діти раділи цьому снігу — бо це вода. Ми всім будинком виходили, і поки було тихо, нарізали лопатками у відра сніг, трамбували і запасалися ним — це тала вода, хоч і брудна. У чомусь її мінус — з відра снігу виходить зовсім небагато води на денці. Але це плюс-мінус — чиста вода».
Звичайно, найбільша потреба для жителів міста зараз — це термінова евакуація.
У ході переговорів з окупантами кілька разів було погоджено маршрути «зелених» коридорів, але щоразу евакуаційні заходи зривалися — російські війська, попри домовленості, не припиняли обстрілу.
З моменту блокади Маріуполя було розпочато збір гуманітарної допомоги для мешканців міста. Вже зібрано 200 тонн вантажу — продукти харчування тривалого зберігання, медикаменти та предмети першої необхідності. Допомогу для маріупольців надсилають як з України, так і з інших країн. Також вже зібрано 3,5 млн грн гуманітарної допомоги.
Але гуманітарний вантаж досі не може доїхати до людей. Попри це, спроби доставити допомогу продовжуються.
