Нужденним – допомогу, дітям – подарунки: як ГО ФК «ТОР» підтримує слов’янців

Волонтерами не народжуються. Ними становляться, коли виникає нагальна потреба.

Саме так мешканець Слов’янська, директор громадської організації «Футбольний клуб «ТОР» Владислав Савченко почав допомагати жителям рідного міста, коли поїхав з родиною на захід України та продовжив свою роботу після повернення додому.

Владислав – голова громадської організації та футбольного дитячого клубу «ТОР». Своє життя він присвятив тренуванням дітей.

Все змінилося 24 лютого, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Напередодні було проведено останнє тренування, а вже вранці клуб не відчинив свої двері…

Родина Савченко виїхала в Ровно 31 березня і прожила там до 20 листопада. В цей період часу Владислав влаштувався на роботу за фахом (у футбольну академію), познайомився з різними людьми. Зокрема й з волонтерами, які вже з травня допомагали Донеччині. Після спілкування з ними та розповідей про те, що у Слов’янську, попри військові дії поряд, живуть люди, і вони потребують допомоги, вирішили направити у місто більше зусиль для їхньої підтримки.

«Я розповідав про те, що сам бачив. Про те, що мені казали знайомі, які залишились у місті. Ми вирішили спільно допомагати мешканцям міста, які найбільше цього потребують. У мене є друзі, які збирали дані на місті, дізнавались про потреби та запити, а потім передавали мені. Тож «наосліп», як то кажуть, не працювали», – згадує Владислав.

На самому початку гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування та засобів гігієни отримали кілька мешканців міста.

«Почалось все дуже просто: написали знайомі, які попросили купити продукти для літніх родичів, що залишились у Слов’янську. Кажуть, ми гроші переведемо, а ви тільки купіть та привезіть батькам. Потім хтось побачив «гуманітарку» і став запитувати. Ми почали покупати за власні кошти у невеликій кількості й передавати людям», – розповідає волонтер.

Згодом включилося «сарафанне радіо»: люди почали передавати один одному контакти, куди можна завернутися по допомогу. Коли Владислав почав тісно працювати з місцевими волонтерами, то у них було вже понад 500 адрес, де люди потребували допомоги. І всі ці люди знаходились у скрутному становищі. Інформацію збирали у списки та потім передавали в Ровно. А там вже формували вантажі.

«Як голова громадської організації, я почав робити запити у різні фонди з проханням про допомогу для мешканців Слов’янська. Протягом пів року постійно співпрацював з трьома волонтерськими центрами міста Ровно. За період з травня по кінець жовтня ми відправили понад 10 тон гуманітарної допомоги жителям Слов’янська. Я відправляв все Андрію Іванцову, тому що дуже добре знаю цю людину. Він отримував вантаж, а потім він з командою розвозив по адресам, згідно складених списків. В основному це були маломобільні люди, одинокі мами з дітками, інваліди. Тобто, незахищені категорії, перш за все», – каже Владислав.

Щодо логістики та коштів на пересилання, то домовлялися з тими, хто їхав у напрямку Слов’янська. Таким чином вдавалося заощадити багато коштів…

Наразі родина Савченко вже повернулася до рідного міста, а Владислав знову почав тренувати маленьких футболістів. Проте про волонтерство не забуває.

Напередодні Нового року не тільки діти з дитячого клубу отримали подарунки, а й інші маленькі мешканці міста. Солодощі та невеличкі сюрпризи отримали всі дітлахи, чиї батьки подавали запит.

І поки в тому є потреба, зупинятися в своїй допомозі людям вони не збираються, каже Владислав.