Акордеон для Костянтиновича
В одному з деокупованих сіл Донеччини живе Чоловік.
Увесь час, коли там були окупанти, він займався тим, що годував всіх собак, яких залишили під час евакуації власники.
Коли кілька хлопців з нашої української розвідки вперше зайшли у село, він почув гавкіт собак, і в темряві… зустрів їх. «Свій я, хлопці. Не лякайтесь. І мене не лякайте. Я допоможу, чим зможу». Та заспівав Гімн України. Тихесенько, пошепки…
Хлопці спочатку напружились. А потім… А потім вже сиділи у нього вдома в підвалі, а він їх пригощав тим, що мав. І вже наступного дня зустрічав інших українських хлопців, яких також «розселяв».
Село звільнили в середині вересня.
«Костянтинович, – кажуть тепер військові ЗСУ, що з дозволу власників живуть в сусідній хаті, – ти тільки скажи, що треба. Ми для тебе й зірку з неба».
А він посміхається та відповідає: «Хлопці, ви ту погань женіть. І живі залишайтеся. Що мені ще треба?». А потім йде годувати собак, яких покинули власники. І щодня рано-вранці біжить з ними по селу – спільна пробіжка.
У селі досі немає світла, й поки що відновити його неможливо. Але військові під’єднали будинок Чоловіка переноскою до генератора, тож він може користуватися холодильником, слухати радіо.
А ще він дуже любить співати та грати на акордеоні. Колись, по молодості, відвідував консерваторію та має дуже добре поставлений голос з широким діапазоном. Отримати музичний диплом, окрім інженерного, не вдалося, бо сильно захворів і отримав серйозне ускладнення. Лікарі казали, що з таким серцем потрібно звести будь-які навантаження до мінімуму – «в такому разі до 60 років, можливо, доживеш»…
Під час обстрілів восени минулого року уламки снаряда, що прилетіли в літню кухню, посікли його музичний інструмент. Грати більше він не міг. Як і сказати комусь про свою втрату. Так, хіба що, мимохідь, під час розмови. Але голос трохи зрадив, бо коли розповідав про це – затремтів.
Днями Костянтинович отримав просту гармонь від старости села, який дізнався про «ЧП» – почав грати, радіючи, наче дитина, якій подарували улюблену іграшку.
А незабаром йому привезуть справжній акордеон! Староста забере його з Краматорська у жінки, яка погодилася подарувати його, навіть не знаючи всієї історії.
Тож скоро у прифронтовому деокупованому селі заграє справжня українська музика.
І залунає голос з широким діапазоном. Голос Костянтиновича, якому у вересні виповниться 82 роки.
