В минулому викладачка танців зі Слов’янська, зараз – снайперка з позивним “Танго”
Хореографка і викладачка танців зі Слов’янська Тетяна Хіміон на позивний “Танго” у 2022 році пішла до війська. Каже, сама викликалась бути снайперкою. Воювала на рідній Донеччині, отримала три поранення.
Після останнього — відновлюється вже майже рік, ходить з протезом та має нервовий імплант. Лікарі майже не дають шансів, що нога відновиться, то ж з танцями, ймовірно, доведеться попрощатися. Проте Тетяна планує залишитися у війську, хай навіть вже в іншій ролі.
Історію Тетяни розповідає Суспільне Донбас.
Хореографка і викладачка танців зі Слов’янська Тетяна на псевдо “Танго”, пішла на війну доброволицею у 2022 році. Позивний обрала на честь улюбленого танцю. І захотіла бути снайперкою.
“Як я стала снайпером? Чомусь подумала, що зможу. Мене комбат відправив на полігон, нічого не розказуючи, сказав: “Лягай, стріляй”. Ну, я на якихось інтуїтивних речах щось зробила. Тут мені дуже допомагає спорт, знову ж таки, дисципліна, після того, як стріляли, сказали: “Піде”, — розповідає Тетяна.
“Часто теж питають: “Ти ж жінка, що ти тут робиш?”. Я завжди відповідала: “Я зі Слов’янську” і ставила точку. Тобто, ну, щоб нічого не пояснювати. Але насправді, можливо, це один із факторів. Бо окрім того, я дуже не хотіла залишити цю війну у спадок своїм дітям”.
Воювала в Нетайловому, Кураховому, Гірнику, Українську. “Танго” згадує, як під час одного з бойових виходів, рятуючи пораненого побратима впритул зіткнулася с російськими військовими.
Тоді, розповідає, залишилася сама на позиції, а коли на підмогу прийшов ще один боєць, він дістав важке поранення.
“Хлопчик зачепив розтяжку, і в нього поранена була шия. Я встигла дуже швидко замотати бандажем, і вже розумію, що я просто буду тримати руками, поки не прийде хтось на допомогу. Підіймаю очі й так проходить повз мене окупант. Я така: “хто?”. Він такий: “Свої”. Я: “Хто свої?”. Він: “Сомалі”. Це ж ті, що у 2014 році Слов’янську не давали життя. Говорю: “О, хлопці, проходьте”. Сама в цей час намагаюсь там поставити коліна на цю шию, щоб взяти зброю. Мені пощастило, я не була у “пікселі”, плюс мій донбаський говір, допомогли, він пройшов повз. І все”, — згадує снайперка.
Три поранення і непрацююча нога
Тетяна тричі була поранена. Втретє — у листопаді 2024 року біля Курахового. Їх з побратимом атакував російський дрон.
“Зараз у мене просто нога теліпається після поранення, та я її прив’язую. Це третє поранення, і воно було важким. Там і спина, і дві ноги, і тулуб. Найскладніше, звісно, все інше зажило, це з ногою у мене. Вісім операцій. Щось, все, що могли з’єднати, зшили, вставили нервовий імплант. Мені дали 5%, що можливо він запрацює”, — каже Тетяна.
Танці, які були у житті жінки з дитинства, клуб, вихованці, сцена — все це тепер у минулому. Наразі Тетяна щодня тренується, проте розуміє: відновлюється фізично не для підборів та паркету, планує повернутися до служби.
“Мені здавалось, що я і у 80 років буду досі на шпагаті та робити колеса. А тут в одну мить — навіть ходити не можеш. А навіщо мені на сцену? Так, як було раніше, вже ніколи не буде. Це треба усвідомити і прийняти. Сподіватися, триматися за ілюзії я не буду. Нерву я ніяк допомогти не можу. Я можу просто тримати себе у формі. Щоб далі працювати, щоб далі йти захищати країну, хай на іншій посаді”.
