Окуповані райони Донеччини стрімко порожніють, а населення старіє
На окупованих районах Донеччини частка людей похилого віку стрімко зростає і вже перевищує 35%. Регіон фактично вимирає — за останнє десятиріччя населення зменшилося більш ніж удвічі.
Про це повідомляє Дзеркало тижня.
Як пише військовий і журналіст Євген Шибалов у статті «Понівечені душі. Що приніс “русский мир” на Донбас», нині жінки становлять не менше 60% населення. Місцеві мешканці навіть жартома називають свої території «ЖНР» — «Жіноча народна республіка».
Такі демографічні зміни — наслідок двох хвиль масових втеч у 2014 і 2022 роках, примусової мобілізації та виїзду працездатного населення на заробітки.
На окупованому Донбасі залишаються переважно літні жінки. Молодь покидає регіон у пошуках безпечного життя, тоді як старших утримують ностальгія, хвороби та безвихідь.
За даними ГУР, чисельність населення окупованої частини Донецької області скоротилася з 2,8 млн осіб у 2014 році до 1,2 млн у 2025-му. Донбас поступово перетворюється на територію, де минуле переважає над майбутнім.
Нечисленні молоді дівчата не поспішають народжувати дітей. Статистика народжуваності зараз виглядає так:
Донецька область (окупована частина, новонароджених на 100 тисяч населення):
- 2012 рік — 980
- 2023 рік — 950
- 2024 рік — 702
- 2025 рік — 500
На цьому тлі дещо несподівано виглядає відносно стабільна кількість жителів в обласних центрах.
Населення Донецька, тисяч осіб:
- 2014 рік — 950
- 2022 рік — 900
- 2025 рік — 800
“Насправді нічого дивного, якщо згадати історію цього регіону. І під час Голодомору, і під час початкової фази окупації 2014 року відбувалося те саме — люди тікали з сіл і містечок до мегаполісів у пошуках заробітку і порятунку. До того ж стабільність у цифрах зовсім не означає постійний склад жителів. Міграція з Росії не набула зараз великих масштабів, але відбувається постійно. Росіяни не їдуть у покинуті під своєю ж окупацією або зруйновані в боях населені пункти. Вони переміщуються в комфортні великі міста. Комфортні за їхніми мірками. Але після російської глибинки, де “русскій мір” панує не десятки, а сотні років, Донецьк і Луганськ навіть у нинішньому злиденному стані все одно кращі за рідну глушину”, — пише Шибалов.
До приходу “русского мира” на Донбасі все оберталося навколо шахт, а вугільна галузь була основою добробуту місцевого населення. До початку вторгнення росіян у Донецьку та Луганську області у 2014 році в цих регіонах працювало 114 шахт, проте зараз, за даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, їх залишилося всього 15.
Автор нагадав, що у 2012 році в Донецькій і Луганській областях був низький рівень безробіття — 8,5% і 6,9% відповідно. Крім цього, значна частина безробітних людей була задіяна в тіньовій економіці. Мешканці в прикордонних областях заробляли на контрабанді. Зокрема, видобували вугілля в кустарних шахтах-копанках в обхід офіційного обліку.
Автор пише, що мешканці тимчасово окупованих територій, з якими вдалося зв’язатися ZN.UA, вважають, що окупаційна влада опікується лише тими населеними пунктами, які мають значення для її військового контингенту. Ідеться про міста, розташовані вздовж залізничної гілки, що пролягає узбережжям Азовського моря та об’єднує суходолом територію РФ з анексованим Кримом — Волноваха та Маріуполь Донецької області, Скадовськ Херсонської області, Луганськ (важливий логістичний центр для армії РФ), Бердянськ Запорізької області.
