21 січня 2025 року при виконанні бойового завдання загинув доброволець Травніков Володимир

Щоденно о 9 годині зупиніться, де б ви не були і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.

Минув рік з часу загибелі Травнікова Володимира.

Травніков Володимир – старший солдат, оператор відділення бойових модулів взводу вогневої підтримки механізованої роти механізованого батальйону в/ч А4638

Народився 26 липня 1989 в Слов’янську. Навчався у загальноосвітній школі № 14. Після 9-го класу закінчив Краматорське вище професійне металургійне училище. Відслужив строкову службу.

Після повернення додому отримав вищу освіту в ДГМА у галузі механічної інженерії. Працював на ПАТ «Енергомашспецсталь» у Краматорську.

«Володимир любив активний відпочинок, душевні зустрічі з родиною та друзями. Був цілеспрямованою та дуже справедливою людиною», – пригадує його дружина Тетяна Травнікова.

Після повномасштабного російського вторгнення, як справжній патріот своєї країни, чоловік добровольцем пішов на фронт – у березні 2022 року він змінив посаду майстра виробничого цеху на почесне звання захисника України. Спочатку у складі 54-ї бригади боронив державу на Луганському напрямку, у грудні 2024-го вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.

Загинув 21 січня 2025 року при виконанні бойового завдання у селі Надія Сватівського району Луганської області внаслідок артобстрілу.

Тіло Володимира було кремовано, а прах розвіяний над Дніпром у Києві. У Героя залишилися маленький син, дружина, мати та сестра.

Вічна пам’ять Герою України.