Краматорський рятувальник Дмитро Грицай про службу під обстрілами

Начальник караулу 30-ї державної пожежно-рятувальної частини Краматорська Дмитро Грицай понад два десятиліття працює у ДСНС та залишається на службі у прифронтовому місті під час повномасштабної війни.

Про це повідомляють “Слов’янські Відомості” з посиланням на Головне управління ДСНС України у Донецькій області.

Дмитро Грицай родом із Краматорська, у лавах ДСНС він служить з 2001 року. Після строкової служби в Збройних силах України обрав роботу, пов’язану з безпекою людей і порятунком життя. Поштовхом став приклад родини майбутньої дружини — її батько працював водієм у пожежній частині та запропонував спробувати себе у цій справі. За словами Дмитра, рішення було свідомим і з першого дня він зрозумів, що це його покликання.

Перший виїзд молодого рятувальника запам’ятався назавжди. У березні 2001 року, прибувши на місце події, він відчував страх і розгубленість, однак зумів зібратися та виконати завдання. Цей досвід став важливим етапом професійного становлення.

Під час повномасштабного вторгнення Дмитро залишився у рідному Краматорську та продовжив працювати, попри постійну небезпеку. Найважчим випробуванням для нього стала трагедія на залізничному вокзалі 8 квітня 2022 року, коли ракета вдарила по місцю евакуації цивільних. Рятувальники прибули одними з перших і одразу розпочали допомогу пораненим, працюючи в умовах повного хаосу. Того дня загинуло понад пів сотні людей, переважно жінки та діти. Дмитро зізнається, що усвідомлення неможливості допомогти всім стало одним із найважчих моментів у житті.

Під час подальших обстрілів міста він неодноразово входив до числа перших, хто прибував на місця масштабних руйнувань. У липні 2025 року після удару по чотириповерховому житловому будинку в Краматорську його підрозділ одразу залучили до порятунку постраждалих. Будівля була зруйнована з четвертого по перший поверх, виникла велика пожежа та завали. Роботи тривали близько двох тижнів і вимагали залучення значних сил і техніки.

Окремо рятувальник говорить про біль цивільних, який доводиться бачити щодня. Під час ударів по приватному сектору Краматорська влітку 2025 року він став свідком того, як люди за одну мить втрачали свої домівки. Найбільше в пам’яті закарбувався образ літньої жінки, яка залишилася без житла і не могла усвідомити, що сталося.

У Дмитра Грицая є родина — дружина, син і донька. З початку повномасштабного вторгнення вони були змушені евакуюватися в різні міста, але залишаються для нього головною підтримкою. У вільний час він займається викладацькою діяльністю, працює автоінструктором, підтримує фізичну форму та доглядає за квітами.

Головна мрія рятувальника — завершення війни, можливість жити мирним життям, присвячувати час родині, улюбленим справам і подорожам.