Енергетик зі Слов’янська створює неймовірні прикраси з бісеру (Фото)

Енергетик зі Слов’янська Донецької області Максим Руденко працює на залізниці та допомагає відновлювати інфраструктуру після обстрілів. По завершенню зміни чоловік знаходить сили й спокій у бісероплетінні — хобі, яке стало для нього особистою терапією під час війни.

Про нього розповідає Суспільне Донбас.

Максим Руденко — 35-річний енергетик зі Слов’янська Донецької області. Працює на залізниці. Після робочого дня чоловік часто сідає за бісер — це його спосіб відновити сили.

“Це мене заспокоює, як якась терапія. Відволікаєшся від усієї важкості, метушні, заглиблюєшся в процес і бачиш, що створюєш щось прекрасне в цьому всьому хаосі. Це надихає”, — ділиться він.

2022-й: коли бісер став порятунком

Як розповідає Максим Руденко Суспільне Донбас, у 2022 році він евакуювався зі Слов’янська. Спочатку був у Вінницькій області, потім — у Києві. За словами чоловіка, було складно сприймати нову реальність — тоді бісероплетіння стало способом зануритися в себе та відновити емоційний стан.

“Купив матеріали та почав плести — спочатку це були дармовиси: український прапор, тризуб. Навчався за відео на YouTube. Зробив першу свою сільничку. Тоді ще використовував чеський бісер, бо він дешевший. Голка, намистинки, руки і зосередженість — так в моєму житті з’явилося бісероплетіння”, — згадує він.

Як розповідає Максим, наприкінці того ж року йому довелося повернувся на Донеччину. На підприємстві поставили перед вибором: виходити на роботу чи звільнятися.

Нині його бригада займається пошуком кабельних пошкоджень, усуненням аварій, випробуванням кабелів, розповідає енергетик. Вони обслуговують лінію майже до станції Лозової на Харківщині.

“Після обстрілів підстанцій нас теж відправляють — прибирати, зашивати вікна. Були попадання на підстанції Бантишева, Дубова — ми їздили, розгрібали, допомагали з відновленням”, — зазначив чоловік.

Бісер як терапія

Любов до рукоділля, каже Максим, йому з дитинства прищепила мама. Згадує: у 2010 році вперше побачив вишивку хрестиком — і захопився надовго. Вишивав картини, рушники, навіть прикрасив бісером мамину сукню. Паралельно освоював декоративні шви, техніку хардангер, плів з паракорду.

“Я взагалі люблю творчість і чимось займатися. Спробував багато технік, але завжди повертався до вишивки”, — розповідає Максим.

За його словами, зараз переважно працює з японським бісером Міюкі. Каже той рівніший, бо має циліндричну форму. Це дозволяє створювати складніші вироби.

“Сережки та браслет — перші жіночі прикраси, які я зробив. Для цього купив станок. Він гарно натягає нитки й тоді виріб виходить рівним. Це був мій такий перший дотик до бісеру, як до матеріалу для жіночих прикрас. Зараз мені подобається плести щось незвичне, оригінальне. Намагаюся створювати вироби не такі, як у всіх”, — розказує майстер.

За словами Максима, на одну пару сережок в нього в середньому йде до двох годин, на складніші комплекти — більше.

“Проблем у творчості додають блекаути та обстріли. Доводиться працювати під лампами, з павербанками. Напруга в мережі погана — 160-180 вольт. Але, як кажуть, гріх скаржитися — ми в прифронтовій зоні, тут світло відключають тільки через аварії, а не на 16-20 годин, як у Києві”, — зазначає Максим.

Від стереотипів до гордості

Нині чоловік працює над замовленнями, які накопичилися після публікацій у соцмережах. А потім планує створити новий комплект — сережки та кольє-кулон.

Зізнається: від тривалого сидіння за бісероплетінням болить спина і шия, почала німіти ліва рука. Натомість на нові прикраси його надихають позитивні відгуки людей та відчуття спокою під час процесу.

За словами рукодільника, раніше він соромився свого хобі — здавалося, що вишивка і бісер “нечоловіча справа”. Але згодом це минуло.

“Я брав участь у виставках, бачив реакцію людей. Всі дивувалися, що це робить чоловік. Спочатку я ніяковів, хоча й розумів, що у мене виходять гарні роботи і з вишивкою, і з бісероплетінням. З віком стереотипи минули. Є чоловіки-візажисти, перукарі. Є жінки-далекобійниці. Я вже не ділю на жіноче та чоловіче. Це моя терапія після важкого дня”, — підкреслив Максим Руденко.