Рятувальник зі Святогірська понад 8 років працює під обстрілами
“Робота рятувальника — це не просто професія, це постійний виклик.”
Пожежний-рятувальник 82-ї державної пожежно-рятувальної частини (м. Святогірськ) 6-го державного пожежно-рятувального загону (м. Слов’янськ) Олександр Алєксєєв служить у системі ДСНС із 2016 року та має відзнаку Президента України «За оборону України».
За цей час він пройшов шлях від гірника до одного з тих, хто щодня виїжджає на ліквідацію наслідків обстрілів і пожеж та рятує людей.
Про це повідомляють “Слов’янські Відомості” з посиланням на Головне управління ДСНС України у Донецькій області.
Олександр родом із села Іванопілля Краматорського району. Після служби у Збройних силах України працював на шахті, однак вирішив змінити фах і приєднався до рятувальників. Каже, це було свідоме рішення, про яке не шкодує, адже відчув, що його робота має реальну цінність для людей.
Службу розпочав у Костянтинівці, де працював до серпня 2025 року. Там зустрів повномасштабне вторгнення. Один із найскладніших епізодів стався у березні 2025 року після удару по дев’ятиповерхівці. Під завалами могли залишатися люди. Спершу рятувальники деблокували чоловіка, а згодом почули голос його дружини. Жінку затисло уламками плит і цегли. Її вдалося обережно звільнити та передати медикам.
З початком бойових дій характер служби суттєво змінився. До звичних викликів додалися розбір зруйнованих будівель і гасіння пожеж після атак. 25 лютого 2024 року під удар потрапив залізничний вокзал у Костянтинівці. Наступного дня підрозділ Олександра ліквідовував пожежу у частково зруйнованій будівлі та не допустив поширення вогню.
Рятувальник також пригадує виїзд навесні 2025 року до житлового будинку в Костянтинівці, де внаслідок обстрілу загинули діти господарки. Підрозділ працював у складних умовах і водночас намагався підтримати жінку, яка втратила родину.
Окрім міських виїздів, Олександр долучався до гасіння масштабних лісових пожеж у Святогірській та Лиманській громадах. Робота в лісових масивах вимагала іншої підготовки та витривалості.
Під час одного з повернень із гасіння пожежі у Костянтинівці екіпаж потрапив під атаку дрона. Осколки пошкодили службовий автомобіль, однак особовий склад встиг сховатися в укриття.
Родина рятувальника нині мешкає у Павлограді. Після обстрілу поблизу їхнього дому він ухвалив рішення перевезти близьких у безпечніше місце. Дружина та двоє дітей підтримують його службу, попри постійні ризики.
У вільний час Олександр займається спортом, риболовлею та ремонтує автомобілі. Головною мрією називає перемогу і можливість більше часу проводити з родиною.
