Слов’янськ: роковини вторгнення та фронт за 15 км
За четвертий рік повномасштабної фронт до Слов’янська наблизився на понад 15 кілометрів. Місто готуються накривати антидроновими сітками, у ньому залишаються 50 тисяч людей.
Про ситуацію, яка була у місті у 2022 році та про те, якою є зараз, розповідає Суспільне Донбас з посиланням на начальника Слов’янської міської військової адміністрації Вадима Ляха.
Тримісячна окупація, обстріли, потім відбудова — все це місто пережило в 2014-му. З початком вторгнення у лютому 2022-го воно знову стало мішенню для росіян, тоді почалася і хвиля евакуації: у місті лишилися менше 20 тисяч. Проте росіян відкинули восени 2022-го, і люди повернулися.
Нині Слов’янськ атакують частіше та інакше, руйнування масштабні: по місту б’ють FPV-дрони, безпілотники полюють на авто на трасах біля міста, КАБи скидають десятками, знищують вулиці. Однак у МВА відтіку людей не спостерігають.
Як зустрічає роковини повномасштабного вторгнення одне з найбільш населених міст Донеччини, хто і чому залишається — у матеріалі.
Офіційно Слов’янський напрямок у зведеннях Генштабу ЗСУ з’явився у жовтні 2025-го, раніше був Сіверський. Якщо підсумувати дані зі зведень, на Слов’янському фронті Сили оборони України відбивали атаки російського війська щодня. З 8 жовтня по 22 лютого на цій ділянці зафіксували 1098 атак армії Росії.
У лютому тиск посилився — кількість спроб просунутися збільшилася у понад двічі у порівнянні із січнем 2026 року.
За словами начальника МВА Вадим Ляха, фронт до міста наближається — вже менше 20 кілометрів. За даними порталу DeepState, рік тому фронт був від Слов’янська за 35 кілометрів.
Однак, якщо до контрнаступу на 1 вересня 2022 року фронт був, за даними DeepState, ще ближче до міста — за 5-7 кілометрів, наразі, говорить Лях, ситуація інша.
“Потрібно розуміти, що все, що в радіусі 30 кілометрів від Слов’янська, від Краматорська періодично обстрілюється дронами, контролюється ворожими дронами”.
У місті вже ухвалили рішення про антидроновий захист над дорогами, додає Лях.
“До 200 людей треба залучити, щоб відпрацювати от такий напрямок роботи, як антидроновий захист сітками доріг міста Слов’янська. Процес вже йде, і сьогодні вже виходять і комунальники, і задіяні особи з інших міст, які приїжджають в місто. І вже робота почалась. Я думаю, що для цього потрібен час, тому що все ж таки обладнати місто — не те, що трасу. Це забере трохи більше часу. Але у першу чергу все буде залежати від кількості техніки і людей”, — пояснює начальник міської адміністрації.
Керівник адміністрації говорить: масової евакуації з міста, попри загрозу з лінії бойового зіткнення, не фіксують. Однак кадрів, визнає, не вистачає.
“Професійних кадрів в місті стає все менше і менше. Якщо брати комунальну сферу, є дефіцит, зокрема, водіїв, особливо водії екскаваторів, тракторів. Їх навіть між собою в останні там три роки керівники називають пілотами, як в авіації. Адже вони професійні, вони виїжджають іноді для ремонту інфраструктури за місто наближаються до лінії фронту на 10, інколи на 7 кілометрів. Працюють у важких умовах”.
Найменше людей у Слов’янську залишилося на початку вторгнення. За даними очільника Слов’янської військової адміністрації Вадима Ляха, навесні 2022-го у 100-тисячному місті залишились 18 тисяч жителів.
Тоді влада евакуйовувала все цінне.
“Культурну спадщину, архіви — ті, що необхідно, згідно законодавства вивезти, ми вже вивезли давно. І вивозили і в 2022-му році, потім повертали щось для роботи. Потім знову вивозили. Теж стосується й обладнання, яке не використовується в школах, в садочках, в лікарнях, теж вивозять”, — розповідає керівник адміністрації.
Ветеран російсько-української війни Василь Хоменко показує будівлю школи №6 — найстарішої у місті. Її обстрілом зруйнували російські війська під час повномасштабного вторгнення.
“Школа була дуже гарна. Тут був музей української історії. Школі понад 100 років. Мабуть, вона Леніна ще бачила. Але от Путіна вона не пережила. Путін чомусь б’є по школах, по садках. Це дуже символічний об’єкт, мабуть, для Слов’янська. Найстарша школа”.
Не вцілів і навчальний заклад, який відвідував сам чоловік. Він пережив руйнування у 2014-му, а потім знову — під час нового етапу російсько-української війни.
“В 2014 році, коли був окупований Слов’янськ, вони навмисно поцілили у цю школу. Стріляли, щоб сказати, що це українці обстрілюють школи і садки. Робили таку провокацію. І знову в те саме місце у повномасштабну прилітає КАБ”, — згадує ветеран.
У 2014-му Слов’янськ був окупований росіянами майже три місяці. Звільнили його від окупантів 5 липня 2014-го року.
Місто відбудували, згадує Хоменко, але воно залишалось прифронтовим. Повномасштабне вторгнення принесло в Слов’янськ нові руйнування.
“От, наприклад, зруйнована будівля кондитерської фабрики. Тут багато людей працювали, робили і тортики, і тістечка. І це було тільки в мирних цілях. А поруч розбиті будинки. Тут загинув хлопець 17-річний, який мав за кілька днів отримати шкільний атестат. Але, на жаль, не встиг того зробити”, — розповідає Василь Хоменко.
Повертатися у місто люди почали після контрнаступу Сил оборони восени 2022-го, за словами Вадима Ляха, наразі у Слов’янську близько 50 тисяч людей.
Серед них і Євгенія Алфімова. Жінка згадує: в 2022-му виїздила в евакуацію, та повернулась. Не бачить себе без рідного міста.
“Чесно кажучи, я поки не відчуваю якоїсь небезпеки. У мене ще з 2014 свідомість змінилась. Я зрозуміла, що я хочу бути саме тут. До 2014 мені дуже хотілось поїхати, ч шукала країну іншу. Але потім зрозуміла, що я на своєму місці”.
Жінка — виконавча директорка благодійного фонду “Слов’янська мрія”, який організувала з однодумцями 10 років тому.
“Ми працюємо локально кожен день. У нас кожен день проходять заняття. Це головне, що ми можемо робити в нашому місті, — підтримувати наше теперішнє наших дітей. Ми не можемо закрити очі і сказати, що їх немає. Не вистачає дітям соціалізації. Вони є. І діти, і підлітки. І вони потребують підтримки дорослих. Це наша відповідальність”, — переконана Євгенія.
Василь Хоменко також вважає, що жителі несуть відповідальність за своє місто.
“Думаю, всі, хто тут зараз перебувають, вони не хочуть залишати цю землю. Вони хочуть, щоб вона була українською”.
Попри те, що залізничне сполучення зі Слов’янськом припинили у листопаді 2025-го, у місті життя не змінилося, вважає керівник адміністрації Вадим Лях: працюють магазини, лікарні, кафе, аптеки.
“Чи росіяни намагаються знищити? Так, намагаються. Періодично котельні працюють на генераторах, десь з добу, наприклад. Також руйнують іншу інфраструктуру”. Але зараз в місті є електрика, газ, вода, всі комунальні послуги надаються в повному обсязі. Все працює”.
Після наближення боїв до Словʼянська у 2025-му, російська армія почала частіше обстрілювати місто керованими бомбами вдень, а не вночі, розповідав на початку січня Вадим Лях: “Ворог почав використовувати КАБи вдень. Це дуже небезпечно, бо люди йдуть на роботу, знаходяться на вулиці та можуть бути уражені цими зарядами”.
Кількість обстрілів, яку фіксували в місті у 2025, зростала, масштабними були і руйнування: лише з січня по жовтень 2025-го Росія ударами з різних видів озброєння зруйнувала або пошкодила 800 будинків у громаді.
