Нові правила виїзду для дітей з ТОТ

З цього року для українців з ТОТ діє нове російське правило: діти, які не досягли 14 років, можуть виїхати за межі окупації лише за наявності російського закордонного паспорта. Йдеться насамперед про виїзд через територію Росії та транзит через Білорусь — маршрути, які сьогодні залишаються основними для тих, хто намагається залишити окуповану територію.

Як нові правила стали не лише бюрократією, а й способом нового російського контролю та бар’єром на шляху до безпечного життя. Які моральні вибори доводиться робити батькам — ми поговорили із людьми з окупованих територій та правозахисниками — розповідає Суспільне Донбас.

Що змінилося з 20 січня для підлітків з ТОТ

Прикордонна служби ФСБ Росії повідомила про нові правила перетину кордону з 20 січня 2026 року: для виїзду за межі РФ дітям до 14 років необхідний закордонний паспорт громадянина РФ.

Раніше дитина могла перетнути кордон разом із дорослим за свідоцтвом про народження.

На сайті прикордонної служби ФСБ зазначили, що зміни стосуються порядку перетину державного кордону неповнолітніми та передбачають обов’язкову наявність документа з фотографією та персональними даними латиницею.

Фактично це означає:

• без російського закордонного паспорта дитина до 14 років не може виїхати через територію Росії;
• свідоцтво про народження більше не є достатньою підставою;
• виїзд можливий лише разом із дорослим.

Винятки

За інформацією, яку оприлюднювали в прикордонній службі ФСБ РФ, поїздки до Білорусі, Казахстану, Киргизстану та на окуповані РФ території Грузії (Абхазія, Південна Осетія) можуть здійснюватися за свідоцтвом про народження.

Нові правила стосуються і дітей, які живуть на захоплених РФ територіях, зокрема Донецької та Луганської областей. За словами українських правозахисників, ключовим маршрутом виїзду з ТОТ залишається транзит через територію Росії. Отже тепер, аби виїхати родинам із дітьми до України або Європи потрібно оформлювати ще один російський документ.

“Син не хоче російських документів”

Валентина (ім’я змінено з міркувань безпеки) живе із сином школярем у Волновасі. Місто Росія захопила на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Жінка розповідає, що рішення про виїзд відкладала до останнього.

“Ми спочатку не ризикнули їхати, думала — перечекаємо. Не вперше ж на Донбасі було небезпечно. Ми вже проходили через загострення, через обстріли, через страх. Здавалося, що і цього разу якось витримаємо.

Тепер розумію, що треба було тікати в перші дні. Мені все важче пояснювати дитині, чому тепер усе так: чому ми не можемо поїхати на канікули в Київ чи у Львів, піти в “МакДональдз”, просто сісти в потяг і поїхати кудись. Йому було 9 років, коли все почалось, але він добре пам’ятає, як було до”, — розповідає вона.

Син Валентини навчається онлайн в українській школі. Його друзі вже виїхали.

“Я б дуже хотіла вивезти його звідси, бо прекрасно бачу, що немає ніякої надії на мир найближчим часом. Але тепер, коли вдалося назбирати грошей, щоб виїхати і перший час винаймати житло, з’явилася нова проблема. Вивезти його зможу лише з закордонним паспортом РФ. Мені, вочевидь, теж доведеться його робити. А це час, гроші, і ще морально дуже складно. Я обіцяла малому, що він не отримає російського паспорта. Тепер виходить, що доведеться, хай і закордонний. Він не хоче російських документів. А зараз він уже підліток. Я дуже боюся, щоб він не почав протестувати відкрито, не сварився з оточуючими. Ніхто не знає, що ми хочемо втекти. Навіть родичі, бо їх усе влаштовує”.

Жінка розповідає: вже зважила ризики виїзду з окупації через Білорусь, однак відкинула поки що цей варіант.

“Я йому пояснюю, що доведеться піти на цей крок, бо іншого виходу в нас немає. Ми не ризикнемо їхати через Білорусь, бо знайомих не пропустили. Я просто оформлю туристичну поїздку, ніби ми летимо на море на канікули, а звідти будемо їхати до України”, — каже Валентина.

“Донька в 18 обере свій шлях”

Ігор (ім’я змінено) живе в Донецьку. Його родина перебуває в окупації вже понад 12 років. Каже, коли родина вирішила залишатися у рідному місті, довелося погоджуватися на правила окупаційної російської влади. За його словами, доньці довелося зробити свідоцтва про народження обох країн. Також родина вирішила — коли донька стане повнолітньою, сама обере, де жити.

“Ми залишилися вдома. А коли доньці буде 18, вона сама обере, чи залишатися вдома, чи їхати кудись далі. Ми їй кажемо, що вона може обрати свій шлях. Під якими документами виїжджати — для нас не особлива проблема”, — розповідає донеччанин.

Втім, чоловік визнає: ситуація різна для різних родин.

“Однокласник доньки живе з бабусею. Вона б, може, і хотіла його кудись відправити до родичів, аби йому не довелося йти тут в армію, але це час, гроші, і їхати для них задорого. Якщо раніше можна було з волонтерами якось пацана вивезти, то зараз навіть не знаю.

Воно скоріше стане проблемою для малозабезпечених та тих, хто з опікунами живе. Для інших мало що зміниться. Але головне — щоб не заборонили їздити взагалі”, — пояснює чоловік.

“Це спосіб повністю контролювати потік дітей”

Дар’я Касьянова, голова правління Української мережі за права дитини, вважає: такі нові російські правила перетину кордону для дітей — це не просто технічна зміна.

“20 січня на окупованих територіях фактично закріпили правило, що дитина до 14 років не може виїхати без російського закордонного паспорта. І це створює додаткові складнощі, особливо для дітей без батьківського піклування. Це робиться не випадково. Це спосіб повністю контролювати потік дітей, розуміти, через які країни вони виїжджають, хто їх супроводжує, і робити цей процес складнішим”, — розповідає Касьянова.

За її словами, додаткові складнощі виникають для дітей, які проживають із родичами.

“Якщо дитина залишилась у бабусі чи тітки, оформлюється тимчасова опіка. Але такий опікун не завжди може передати дитину навіть батькам або оформити необхідні документи. Ми знаємо випадки, коли опікунку не випустили з дитиною без погодження з органами освіти.

Оформлення закордонного паспорта — це час і гроші. Для багатьох родин це серйозне обмеження. І це може ще більше скоротити кількість дітей, яких вдається повернути”, — наголошує Дар’я Касьянова.

“Паспортизація — це елемент системного тиску”

Правозахисниця Альона Луньова зазначає: паспортизація дітей і підлітків є частиною ширшої політики контролю.

“Нові вимоги щодо оформлення російських документів для дітей фактично прив’язують можливість виїзду до того, що дитина стає «видимою» для окупаційної системи контролю. Якщо раніше дитина могла виїхати за свідоцтвом про народження разом із дорослим, то зараз її виїзд залежить від наявності документа, виданого окупаційною владою.

Такі правила роблять сам виїзд більш складним, тривалим і дорогим: потрібно не лише зібрати гроші на оформлення закордонного паспорта, але й пройти додаткові процедури опіки та погодження, а для деяких родин це стає практично непереборною перепоною. Особливо це стосується дітей, які живуть з опікунами, тимчасовими законними представниками або в малозабезпечених родинах, де навіть прості документи стають логістичним викликом. І поки родини обирають між власними переконаннями та безпекою дітей, вимога мати російський паспорт для виїзду залишається суттєвим бар’єром на шляху до безпечного життя”, — наголошує правозахисниця.