Як у селі Прилісне Черкаської громади зберігається музей просто неба
У селі Прилісне Черкаської громади на Донеччині стоїть музей народної архітектури просто неба. Тут — майже двохсотлітня хата-мазанка під очеретяною стріхою, 150-річний млин, кузня та комора. Екскурсії тут зараз не проводять, а більшість експонатів евакуювали. Однак самі споруди музею залишаються на місці — їх охороняють і намагаються зберегти.
Як живе музей за 40 кілометрів від фронту — читайте в матеріалі Суспільне Донбас.
Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості у Прилісному заснували ще у 1983 році. Його створив місцевий ентузіаст Олександр Шевченко, розповідає співробітниця музею Олена Скрябіна. За її словами, більшість будівель для експозиції звозили з різних місць.
“Хата – наша, місцева, вона стояла на цій вулиці. Нам подарувала її місцева жителька”, — каже Олена.
Будівлі музею відтворюють побут жителів Донеччини минулих століть. Наприклад, хаті-мазанці, яка стоїть на території скансену, приблизно півтора століття.
Скрябіна розповідає, що це так звана “чотирьохстінка” — будинок із глиняними стінами та очеретяною стріхою. Усередині була велика піч, а в одному приміщенні могло жити до десятка людей.
У музеї є й інші традиційні господарські споруди. Наприклад, дерев’яна кузня, яка вважалася суто чоловічим місцем. За словами співробітниці музею, раніше там були інструменти та вироби, які створювали ковалі.
Також на території стоїть комора, де колись зберігали зерно та дерев’яні вироби, а поруч — колодязь-журавель та старовинний вітряк, привезений із Харківської області.
“Млин наш привезений із Харківської області, з села Бригадирівка. Йому приблизно десь 200 років”, — каже співробітниця музею.
До початку повномасштабного вторгнення музей був популярним серед відвідувачів. Сюди приїжджали туристи з різних міст Донеччини та навіть іноземці.
“Відвідуваність у нас була дуже гарна. Приїжджали із Донецька, навіть іноземці приїздили”, — згадує Скрябіна.
Після початку повномасштабної війни більшість музейних експонатів евакуювали. Зараз у Прилісному залишилися тільки самі будівлі.
Як розповіла Суспільному керівниця музею Оксана Рязанцева, всі наукові співробітники нині перебувають в евакуації та працюють дистанційно. Раз на рік, у теплу пору, споруди скансену обробляють спеціальними антисептичними засобами, щоб захистити їх від шкідників.
За словами Рязанцевої, торік у Міністерстві культури обговорювали можливість перевезення музейних споруд у безпечніше місце, зокрема до музею в Пирогові під Києвом. Однак це складно зробити технічно — будівлі можна розібрати, але відтворити їх у первісному вигляді буде непросто. Тому зараз працівники працюють над оцифруванням скансену та створенням його 3D-моделі.
“Наразі дуже складно, тому що розібрати можна, а скласти назад — непросто. Приміром, дах на хатині перекритий очеретом, якщо її перевозити, покрівлю доведеться робити з нуля. Тому це питання залишається відкритим. Але нам потрібна “консервація” цих споруд. Ми сподіваємося, що буде добре, і цей музей існуватиме”, – розповіла керівниця музею.
Олена Скрябіна каже, що музей створювали для того, щоб люди пам’ятали, як жили їхні предки.
“Щоб не забували, як раніше люди жили, наші пращури. Музей виховує любов до рідного краю”.
Працівники музею сподіваються, що після війни скансен знову відкриється для відвідувачів.
“Ми надіємося, що після війни до нас він повернеться, наш музей. Ми його любимо… Хочеться надіятися і вірити, що в нас все буде добре”, — каже співробітниця.
Село Прилісне розташоване неподалік межі з Харківщиною. За даними проєкту DeepState, лінія фронту звідси приблизно за 40 кілометрів.
У самому селі зараз залишаються трохи більш як пів тисячі жителів.
