На Донеччині вже були випадки примусового вивезення дітей без батьків: як працює новий закон евакуації

В Україні набув чинності закон № 4779-IX, який суттєво змінює підходи до евакуації населення з територій, де тривають активні або можливі воєнні дії. Ключовою зміною є запровадження механізму обов’язкового виїзду дітей, навіть якщо їхні законні представники виступають проти цього.

На Донеччині вже було кілька випадків, коли в Покровській громаді ухвалювали рішення щодо опіки дітей — аби евакуювати їх у більш безпечний регіон.

Чи порушує новий закон норми права, як відбуватиметься процес примусової евакуації та хто опікуватиметься дітями, якщо батьки не їдуть з ними — про це 16 березня в етері “Суспільне. Студія” розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, повідомило Суспільне Донбас.

Що означає підписаний закон та чи порушує він норми права

Цей закон підсумовує ту роботу, яка проводилася від 2022 року, і полягала в створенні інструменту і механізму, законодавчо закріпленому, щодо евакуації, навіть примусової евакуації із зон ведення бойових дій. Власне, нагадаю, що була постанова 841 ще від 2013 року, яка передбачала і законодавчу розробку, яку ми сьогодні маємо — це закон 4779. Як на мене, це абсолютно логічний хід, який стосується десятків, якщо не сотень осіб, які продовжують залишатися через свої обставини, причини і мотиви на територіях, які становлять загрозу для перебування.

Я би не казав термінологічно, що держава готує кримінальні справи, ні. Насправді, держава має законні підстави для здійснення евакуації без згоди батьків, опікунів, тих, хто фактично розпряджається неповнолітніми особами, які перебувають, не маючи на цих територіях можливості самому вирішувати — залишатися їм чи ні. Передовсім, йдеться про кращі інтереси дитини, збереження життя та здоровʼя дитини. Тут завжди є компроміс і завжди є відповідний баланс цього компромісу. Перевага є щодо кращих інтересів дитини, а не щодо того, якою є мотивація батьків і намагання залишити дитину в тих умовах, де вона піддається ризику.

Ми бачимо із практики, що чим далі і пізніше відбувається евакуація після загострення бойових дій, тим більше ризику як для тих, хто перебуває під цією евакуацією, так і для волонтерів або поліцейських, які здійснюють цю евакуацію. Фактично йдеться про те, щоб зменшити ризики. В зоні бойових дій дитина, крім всього іншого, втрачає і можливості, де вона може вільно відвідувати шкільні й дошкільні заклади, отримувати медичну допомогу, доступ до лікарів, інші способи переїзду, виїзду і таке інше. Ну і останнє: держава в праві накладати обмеження, які вона визначила ще на початку широкомасштабного вторгнення.

Зокрема, ці обмеження стосуються і можливостей переїзду, можливостей перебування на певних територіях, і відповідно ці обмеження є виправданими і врегульовані в правовому порядку. Є втручання в право батьків на приватне життя, так, але воно компенсується тим, що держава піклується про вищі інтереси дитини, які вона ставить вище захисту права на приватне та сімейне життя в умовах збройного конфлікту, коли дитина і її батьки, близькі, перебувають на цій території в зоні ризику.

Нагадаю, що цей закон передбачає, що це евакуація. Йдеться не про відбирання дітей, абсолютно, навпаки: хтось із дорослих має супроводжувати. В разі, коли немає такої можливості або є категорична відмова, тоді відбувається евакуація без супроводу дорослих.

Як практично працюватиме евакуація

Видається письмовий припис. Батьків письмово попереджують про відповідальність за невиконання розпорядження щодо евакуації. Вони фактично роблять відмову, яка фіксується. В разі коли визначається, що дитина перебуває в небезпечному становищі, а це фактично йдеться про порушення статті 135 Кримінального кодексу — це залишення в небезпеці відповідно. І якщо, не дай Боже, щось трапиться і настане 137 стаття, фактично, це буде шкода здоровʼю або життю дитини завдана, то відповідно настає кримінальна відповідальність батьків.

Батьки отримують попередження про це в разі, якщо вони відмовляються від евакуації разом із дитиною. Відповідна комісія встановлює підстави для того щоби дитину, скажімо, в примусовому порядку було евакуйовано із цієї території без згоди батьків. Це відбуватиметься вже на законних підставах і тут не буде порушення збоку правоохоронних органів, які будуть діяти не самостійно, там має бути ще й соціальна служба, яка буде піклуватися про всю процедуру, щоб це не було травматично для дитини, говоримо ще й про цей аспект.

Що буде із дитиною після евакуації, якщо батьки чи опікуни не виїжджають

По-перше, закон потребує розробки цілої низки підзаконних актів, але частина на практиці вже реалізована і, відповідно, тут йдеться про те, що коли вивозиться дитина, батьки обовʼязково інформуються про умови та місце перебування дитини, створюються умови для якнайшвидшого воззʼєднання сімʼї.

Батькам пропонується переїхати із тих територій, є різні можливості евакуації — тимчасова, евакуація безповоротна, інколи й така є. Це все регулюється вже органами вже місцевої влади, є відповідні евакуаційні створені органи, які так само працюють, знаючи куди, в які умови. Чи це буде фостерна сімʼя, яка буде тимчасово утримувати цю дитину, чи це може бути соціальний заклад. Залежить від того, на який час: на день, на тиждень, на місяць чи на більший термін перебуває дитина в цих умовах, і коли батьки, опікуни чи інші родичі зможуть зʼєднатися із дитиною і перебрати опіку й піклування за цією дитиною на себе.