Початкова школа в екрані: у Слов’янську випускаються четвертокласники, які ніколи не сиділи за партами

22.04.2026 ●08:28

Цього року Слов’янські школи готують до випуску четверті класи. Ці учні стали першокласниками у 2022 році, коли повномасштабна війна змусила зачинити двері шкіл і перенести навчання у цифрову площину. Сьогодні вони завершують початкову ланку, так і не посидівши за справжніми партами у класах своїх шкіл. Це перший випуск, який весь шлях від першої літери у букварі до випускних балів пройшов виключно через екрани моніторів. Така реальність стала справжнім викликом і для педагогів, і для родин, які попри все обрали для своїх дітей українську освіту.

Вчителька молодших класів Слов’янської ЗОШ №1 Тетяна Михайліченко під час телефонної розмови з журналістами “Слов’янських відомостей” згадує, що на початку “дистанційного шляху” у 2022 році перед усіма стояв величезний виклик. Тоді вже був досвід онлайн-навчання, пов’язаний із пандемією, але тепер потрібно було не просто передавати знання, а сформувати у дітей, які ніколи не бачили вчителя наживо, відчуття приналежності до шкільної спільноти.

“Навчити дитину правильно тримати ручку та орієнтуватися у клітинках зошита, перебуваючи по інший бік екрана, здавалося надскладним завданням, що потребувало максимальної концентрації та терпіння. Тоді мало хто розумів, як довго триватиме таке навчання, коли та чи буде можливість повертися за парти й взагалі додому, бо багато хто виїхав. Батьки, коли обирали “дистанційку”, казали, що їм страшно, питали про те: як можна було це взагалі уявити — навчити дитину писати дистанційно? Я також боялася, чи вийде в нас. Але пообіцяла докласти максимум зусиль і попросила їх хоча б на початку приділити більше уваги дітям. Батьки розуміли, що тільки разом можна досягнути результату, адже можна показати що і як робити, але поставити руку й окреслити ті ж самі клітинки у зошиті, трохи важко на відстані. Саме спільними зусиллями у нас це вийшло. Наш трикутник — діти, вчителі, батьки — став єдиним цілим. Ми разом вчилися писати, рахувати та підтримувати один одного через екран”, — розповідає Тетяна Михайліченко.

У 2022 році в класі було 32 учня, оскільки деякі родини переїхали в інші регіони й діти пішли навчатися офлайн у місцеві школи. Зараз у її класі навчаються 22 учні, й семеро з них через війну перебувають за кордоном. Ці діти вимушені адаптуватися до місцевих шкіл у країнах проживання, але водночас вони принципово продовжують навчання в Україні. Для них це спосіб зберегти ідентичність та зв’язок із домом у часи, коли їхнє життя розкидане по різних куточках світу. Батьки таких учнів часто відзначають, що українська програма, особливо з математики, є набагато змістовнішою за ту, яку пропонують у закордонних закладах.

”Дітки дуже розумні, виконують домашнє завдання, навіть класні роботи пишуть. Хлопчина один мене взагалі дивує: прийшов зі школи (навчається за кордоном) і встигає мені все надіслати. Каже: ”Та мені не важко, я все роблю”. Батьки дуже зацікавлені, щоб дитина не втратила можливість навчатись в українській школі, щоб не забула мову. Це покоління дітей, яке змалечку звикло до подвійного навантаження”, — зазначає вчителька.

Тетяна Михайліченко згадує випадок, коли учень повернувся до її класу після спроби навчання в офлайн-школі в іншому регіоні. Родина виїжджала за кордон, потім повернулася й знову була змушена виїхати. Вони не стали звертатися до закладу, де дитина навчалася рік за партою, а повернулися до своєї вчительки.

“Хлопчик повернувся до нас у четвертому класі, він дуже активний, постійно відповідає на консультаціях. Це великий показник довіри батьків до того, як ми організували процес у Слов’янську”, — ділиться педагогиня.

Попри те, що учні фізично роз’єднані, вони ведуть активне позашкільне життя. Перші ”дистанційні” випускники за ці чотири роки навчилися навіть здобувати перемагати онлайн: вони беруть участь у військово-патріотичній грі ”Джура”, де посідають призові місця серед шкіл міста. Учні знімають ролики про екологію, вчать вірші та беруть участь у творчих флешмобах. Щоб у дітей залишилася пам’ять про першу вчительку та однокласників, Тетяна Вікторівна створює спільні цифрові фотографії, поєднуючи портрети дітей у загальні колажі на фоні рідної школи.

Сьогодні учні 4 класів всіх українських шкіл готуються до завершення початкової та переходу в середню ланку. Попереду — нові вчителі, предмети та інший рівень навчального навантаження. І для багатьох з них, зокрема дітей Слов’янської громади, це буде наступний етап шкільного життя після чотирьох років навчання в онлайн-форматі, який став для цього покоління звичним з 1 вересня першого класу.