Пам’ять замість культу війни: що для України означає 8 травня
8 травня Україна разом із більшістю країн Європи згадує завершення бойових дій у Другій світовій війні в Європі. Це день пам’яті, а не святкування. День, коли говорять не про переможні гасла, а про те, скільки життів забрала війна і якою ціною взагалі настав мир.
“Слов’янські відомості” нагадують, що означає 8 травня для нас у ті часи та сьогодні.
Саме 8 травня 1945 року в Європі завершилася війна після підписання капітуляції нацистської Німеччини. Україна обрала цю дату як день пам’яті, щоб бути в спільному європейському контексті і говорити про війну не як про “тріумф”, а як про трагедію, яку не можна повторювати.
Саме наша країна тоді опинилася серед найбільш зруйнованих територій. Через її землю двічі проходив фронт. Міста і села стиралися з карти, мільйони людей загинули або втратили дім. Це була війна, яка пройшла через кожну родину. І це не десь “в історії” чи підручниках, а прямо через життя людей. Свідків цього злочину проти людяності залишилося мало, проте вони є, у тому числі й на Донеччині, у Слов’янську.
У ті часи Україна заплатила в війні величезну ціну. Йдеться приблизно про 8 мільйонів загиблих, і з них близько 5 мільйонів — цивільні. Це знищені сім’ї, зламані долі і цілі покоління. Окупація була жорстокою і системною. Є архівні свідчення масових розстрілів мирних жителів на Донеччині, де за один день могли вбити сотні людей. Є багато епізодів, які сьогодні історики продовжують відновлювати за документами та архівами.
Ще одна трагедія — примусова депортація людей на роботи до Німеччини. З України вивезли близько 2,4–2,8 мільйона людей. Їх називали остарбайтерами. Вони носили нашивки “OST”, працювали на заводах, часто у важкій промисловості, і жили в умовах, дуже близьких до рабських. Голод, виснаження і приниження були щоденною реальністю. Їхня праця працювала на військову економіку Рейху, а умови життя були одними з найгірших серед усіх примусових робітників.
Але Україна була не тільки місцем окупації. Це була ще й територія спротиву. Тут діяли підпільні організації і партизанські загони. Люди воювали по-різному — хтось у підпіллі, хтось у складі регулярних армій різних країн антигітлерівської коаліції. Українці були розкидані по різних фронтах і арміях, але всюди були частиною боротьби проти нацизму.
Перемога над нацизмом стала результатом спільних зусиль багатьох народів. Це була не історія однієї країни, а велика коаліція держав і людей, які разом зупинили зло. І це важливо пам’ятати без спрощень і без спроб “приватизувати” цю перемогу.
Сьогодні ця історія звучить особливо гостро, бо Україна знову живе у війні. Знову руйнуються міста, знову люди змушені тікати, знову є втрати. І знову ті самі опори тримають країну — армія, волонтери, лікарі, освітяни, наука, звичайні люди. Хтось воює у Силах оборони України, хтось допомагає як волонтер, хтось продовжує навчати навіть під час тривог, хтось рятує життя у лікарнях. І все це разом тримає країну в момент, коли вона проходить через чергове випробування.
І тут дуже чітко видно різницю в тому, як пам’ять про війну може жити в суспільстві. В Україні це формулюється як “Ніколи знову” — як відмова від повторення трагедії, як нагадування про ціну людського життя. У російській риториці натомість давно закріпилися інші формули — “Деды воевали” і “можем повторить”. І якщо перше ще хоч якось апелює до родинної пам’яті, то друге фактично перетворює війну на щось, що можна і треба повторювати знову. Ось такі вони, підходи сусідніх країн: один про пам’ять як застереження, інший — про війну як інструмент і привід для гордості.
Саме тому 8 травня для України — це не про паради і не про культ війни. Це про пам’ять. Про розуміння, що війна — це завжди втрати, біль і життя, яких уже не повернути. І про просту істину, яка проходить крізь усю історію: якщо ми справді не хочемо повторення, ми маємо не лише пам’ятати, а й знову зупинити агресора, який прийшов на нашу землю, руйнує міста, вбиває людей і намагається знищити нашу свободу. Бо “Ніколи знову” для України сьогодні — це не просто слова. Це ще й боротьба за те, щоб зло знову програло.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
