Історія рятувальника з Краматорська, який понад 15 років служить у ДСНС
Понад п’ятнадцять років Руслан Русін працює рятувальником у Краматорську. За цей час він гасив сотні пожеж, рятував людей із небезпечних ситуацій, а після початку повномасштабної війни майже щодня виїжджає на місця російських обстрілів. Попри небезпеку, залишати службу він ніколи не збирався.
Про це повідомляють “Слов’янські відомості” з посиланням на головне управління ДСНС України у Донецькій області.
Руслан народився у Краматорську. До Державної служби з надзвичайних ситуацій він прийшов у 2010 році, але інтерес до професії з’явився раніше, ще під час строкової служби в армії. Тоді він служив у пожежній частині в Умані й остаточно вирішив, що хоче присвятити себе цій справі.
«Під час строкової служби я побачив цю роботу зсередини, вона мені дуже сподобалася. Після демобілізації повернувся до Краматорська і вже свідомо обрав професію рятувальника. Відтоді весь мій шлях пов’язаний із ДСНС», — розповідає він.
За роки роботи Руслан отримав нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації» та медаль «15 років сумлінної служби». Нещодавно він здобув ще одну профільну освіту. Наступна ціль — офіцерське звання та робота з особовим складом, адже саме навчання й підтримка колег мотивують його найбільше.
Повномасштабна війна повністю змінила роботу рятувальників Донеччини. Якщо раніше більшість викликів стосувалася побутових пожеж чи аварій, то тепер значна частина виїздів пов’язана з ліквідацією наслідків російських ударів. Працювати часто доводиться під загрозою повторних атак.
Найважчим днем за весь час служби Руслан називає 8 квітня 2022 року. Тоді його караул працював на місці ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська.
«Найстрашніше — бачити велику кількість загиблих і поранених, особливо коли серед них є знайомі люди. Такі моменти назавжди залишаються в пам’яті», — каже рятувальник.
Війна згуртувала колектив ще більше. За словами Руслана, сьогодні кожен у караулі добре знає свої обов’язки, а довіра між колегами стала запорукою безпечної роботи.
«Ми стали однією командою. Коли виїжджаємо на виклик, кожен уже знає свої дії без зайвих команд. Ми довіряємо один одному. Якщо комусь потрібна допомога, навіть у побуті, усі збираємося й допомагаємо. Тут у нас теж родина», — говорить він.
Одним із найскладніших останніх викликів стала пожежа на центральному ринку Краматорська після російського удару 24 травня. Рятувальники майже десять годин боролися з вогнем, кілька разів змушені були зупиняти роботу й ховатися через загрозу повторних обстрілів. Дістатися осередку займання було непросто через щільну забудову та вузькі під’їзди, тому довелося прокладати сотні метрів пожежних рукавів. Попри складні умови, пожежу вдалося загасити.
Та найбільше Руслану запам’ятовуються історії, пов’язані з порятунком дітей.
«Пам’ятаю випадок, коли десятирічна дитина впала в колодязь глибиною близько десяти метрів. Мені потрібно було спуститися вниз, оцінити її стан і безпечно підняти нагору. У дитини була закрита черепно-мозкова травма, але, на щастя, вона вижила. Такі випадки залишаються з тобою назавжди», — згадує він.
Рятувальник не приховує, що кожен виїзд супроводжується ризиком. Але саме досвід і холодний розрахунок допомагають ухвалювати правильні рішення.
«Страх за своє життя є завжди. Але потрібно швидко аналізувати ситуацію, продумувати кожен свій рух. У нашій роботі немає однакових пожеж чи однакових викликів. Кожна ситуація потребує окремого рішення», — говорить Руслан.
Після служби він намагається знаходити час для спорту. Це допомагає підтримувати фізичну форму та відновлюватися після важких змін.
Найбільша підтримка для Руслана — дружина та донька. Із 2022 року вони живуть у Кременчуці, тому зустрічатися вдається лише під час відпусток.
«Донька постійно телефонує, цікавиться, як справи. Я завжди відповідаю, що все добре. Коли приїжджаю до родини, увесь час проводимо разом: гуляємо, їздимо за місто, катаємося на конях, відпочиваємо біля озера. Саме ці моменти для мене найцінніші», — ділиться він.
Попри роки служби, численні виїзди на пожежі та роботу під обстрілами, Руслан не змінив свого ставлення до професії.
«Я жодного разу не замислювався над тим, щоб залишити службу в ДСНС. Як би складно не було, я хочу допомагати людям і бути корисним», — говорить рятувальник.
Свою головну мрію він формулює просто: щоб закінчилася війна, а родина знову була поруч. Саме заради цього, каже Руслан Русін, він щодня продовжує виконувати свою роботу й допомагати людям у найважчі моменти їхнього життя.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
