500 років Святогірська. Історія міста, яке століттями переживало випробування, а сьогодні бореться за майбутнє
30 липня Святогірськ відзначив 500 років від першої письмової згадки. Зазвичай такі ювілеї супроводжуються святами, концертами та урочистими промовами. Але зараз місто зустрічає цю дату зовсім інакше. Уже п’ятий рік повномасштабної війни воно живе під російськими обстрілами та згадує не лише свою давню історію, а й події, які назавжди змінили його долю.
Втім, на думку редакції “Слов’янських відомостей”, 500 років – це значно більше, ніж сучасна війна. Це історія краю, який пережив зміну держав, козацьку добу, імперії, революції, дві світові війни та став одним із символів українського Донбасу.
Від Святих Гір до курортного міста на Сіверському Дінці
Історію Святогірська прийнято відлічувати від 1526 року. Саме тоді в письмових джерелах уперше згадуються Святі Гори — крейдяні схили над Сіверським Дінцем, які вже тоді були добре відомі мандрівникам. Вважається, що їх описували учасники дипломатичних місій та люди, які подорожували південними степами того часу. Саме ця згадка стала відправною точкою історії сучасного міста.
У XVI столітті ця територія була частиною Дикого Поля — величезного степового простору, де перетиналися торговельні та військові шляхи. Тут не існувало великих міст, однак високі крейдяні гори над річкою були чудовим орієнтиром для тих, хто рухався степом. Вони виділялися здалеку настільки, що їх важко було сплутати з будь-яким іншим місцем.
Згодом у крейдяних печерах оселилися православні ченці. Саме вони заклали основу майбутнього монастиря, навколо якого протягом наступних століть почало формуватися поселення. Достеменно встановити дату його заснування історики не можуть, однак уже в XVII столітті Святогірський монастир був відомим далеко за межами Слобожанщини.
Монастир, курорт і головна туристична перлина Донеччини
Протягом століть життя Святогірська було нерозривно пов’язане зі Свято-Успенським монастирем. Він переживав періоди розквіту та занепаду, його закривали за часів Російської імперії, відновлювали, а в радянську добу територію монастиря використовували не за прямим призначенням. Лише наприкінці XX століття духовне життя тут повністю відродилося, а у 2004 році монастир отримав статус лаври – один із найвищих у православному світі. Нині Святогірська лавра перебуває у підпорядкуванні УПЦ (московського патріархату), що вже не один рік є предметом суспільних дискусій в Україні, особливо після початку російської агресії у 2014 році.
Водночас Святогірськ поступово ставав не лише духовним, а й оздоровчим центром. У XIX столітті сюди почали приїжджати відпочивальники, яких приваблювали соснові ліси, чисте повітря та мальовничі береги Сіверського Дінця. Після будівництва залізниці потік туристів значно зріс.
За радянських часів місто перетворилося на один із найвідоміших курортів Донбасу. Тут працювали десятки санаторіїв, пансіонатів, баз відпочинку та дитячих таборів. Для багатьох жителів Донеччини Святогірськ був місцем, де минало літо. Прогулянки лісом, човни на Дінці, пляжі, крейдяні схили та вид на лавру стали впізнаваними символами міста.
Саме тоді Святогірськ отримав славу зеленого курорту, який називали “Перлиною Донеччин”.
Місто, яке двічі змінила війна
Після початку російської агресії у 2014 році Святогірськ став одним із найближчих безпечних міст до лінії фронту. Саме сюди приїжджали люди, які залишали Слов’янськ під час окупації, а згодом – жителі Донецька, Горлівки, Макіївки, Авдіївки та інших міст. Для тисяч родин він став першим прихистком після втрати дому.
Однак найважчі випробування чекали попереду.
У 2022 році місто опинилося в епіцентрі бойових дій. Російські війська окупували Святогірськ, а під час боїв були пошкоджені житлові квартали, туристична інфраструктура, мости, бази відпочинку та пам’ятки архітектури. Серйозних руйнувань зазнала і Святогірська лавра, яка століттями була головною окрасою міста.
Уже восени того ж року українські військові звільнили Святогірськ, й багато хто повернувся додому, будували плани на життя та відновлення, але…
Сьогодні місто та громада регулярно опиняються під російськими обстрілами, через що життя тут залишається надзвичайно складним. Більшість житлових будинків пошкоджені або зруйновані, не працюють лікарня, поштове відділення та аптека, а продукти можна придбати лише в одному магазині. Через ворожі атаки люди понад два місяці живуть без електропостачання, тривалий час відсутні мобільний зв’язок та інтернет. Попри це у Святогірську залишаються люди, які не хочуть покидати рідне місто.
Святогірськ знову проходить через важке випробування. І хоч ювілей цього року не схожий на свято, він став ще одним підтвердженням того, що історія міста триває. П’ять століть тому про Святі Гори вперше написали в історичних джерелах. Через 500 років про Святогірськ знову говорить увесь світ — уже як про місто, яке, попри війну, не втратило надії.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
