Евакуація зі Слов’янська і перші кроки на новому місці
Підготовка до евакуації — лише перша частина дороги. Людина може заздалегідь зібрати документи, речі та ліки, домовитися з рідними, продумати маршрут і виїхати зі Слов’янська, але на цьому питання не закінчуються. Навпаки, після прибуття в безпечніше місце починається інший етап — потрібно зрозуміти, де жити, як оформити необхідні документи, на які виплати розраховувати, де отримувати медичну допомогу, що робити з навчанням дітей і як поступово повертати собі звичайний побут.
Для тих, хто евакуюється вперше, ця частина може бути не менш складною за саму дорогу. У новому місті немає знайомих маршрутів, звичних установ, сусідів і людей, до яких можна зайти “на хвилинку” запитати, куди звернутися. Часто людина приїжджає виснаженою, із кількома сумками та без розуміння, що робити насамперед. Тому краще не намагатися вирішити всі питання одразу, а рухатися послідовно.
Журналісти “Слов’янських відомостей” продовжують серію матеріалів про евакуацію і цього разу зібрали інформацію про те, що варто зробити після виїзду зі Слов’янська: куди звертатися, які питання вирішувати насамперед і як поступово облаштувати життя на новому місці.
Як підготуватися до евакуації без зайвого поспіху
Перші години після приїзду
Найперше після евакуації потрібно дістатися до місця, де можна нормально відпочити. Якщо маршрут передбачає транзитний пункт або центр прийому евакуйованих, там варто уточнити, що буде наступною точкою дороги. Не всі люди їдуть одразу до міста, де планують залишитися надовго: комусь потрібно переночувати, комусь — дочекатися транспорту, а хтось лише після прибуття вирішує, куди їхати далі.
У цей момент не варто соромитися просити допомогу. Волонтери, працівники транзитних центрів та місцевих служб якраз для цього й працюють: вони можуть підказати, де переночувати, як продовжити маршрут, де отримати необхідні речі або до кого звернутися з конкретною проблемою. Якщо людина евакуювалася з дитиною, має інвалідність, потребує постійного лікування або доглядає за літнім родичем, про це краще сказати одразу — такі обставини впливають на те, яка допомога потрібна.
Водночас після дороги важливо не вимагати від себе максимальної продуктивності. Кілька годин сну, їжа, вода, заряджений телефон і можливість спокійно зв’язатися з близькими — це не другорядні речі. Після тривалого перебування під обстрілами та стресу людина може бути настільки виснаженою, що навіть прості адміністративні питання здаватимуться непосильними.
Якщо ви повідомляєте рідним про приїзд, краще одразу сказати не лише “ми доїхали”, а й де саме перебуваєте та що плануєте робити далі. Якщо зв’язок перерветься, близькі принаймні знатимуть вашу останню точку маршруту.
Тимчасове житло — не обов’язково кінцева точка
Після евакуації далеко не кожна родина одразу знаходить постійне житло. Частина людей їде до родичів, частина погоджується на безкоштовне розміщення в МТП, інші орендують кімнату чи квартиру. Іноді перше місце проживання доводиться змінити вже через кілька тижнів. Тому на початку важливо розділити два питання: де ви можете безпечно жити зараз і де хочете жити надалі. Це не обов’язково має бути одна й та сама відповідь.
Якщо вас приймають родичі або знайомі, краще одразу домовитися про побутові умови: скільки людей житиме в помешканні, чи є окреме місце для дітей, як довго можна залишатися, як розподілятимуться витрати. Навіть якщо спочатку здається, що такі розмови зайві, вони допомагають уникнути непорозумінь через місяць чи два.
Якщо потрібно орендувати житло, не варто погоджуватися на перший-ліпший варіант лише через страх залишитися без даху над головою. Перед заселенням потрібно перевірити адресу, умови проживання, вартість оренди та комунальних послуг, а також домовитися, хто і за що платить. Особливо обережними варто бути з оголошеннями, де просять переказати гроші наперед, не показавши житло або документи.
Для переселенців також існують державні програми підтримки оренди житла. Тому після переїзду варто перевірити не тільки пропозиції на ринку, а й можливість отримати допомогу з оплатою проживання.
Оформлення статусу ВПО та виплат
Коли питання ночівлі та безпеки вирішене, можна переходити до документів і почати треба з оформлення довідки внутрішньо переміщеної особи. Саме статус ВПО може бути необхідним для отримання передбачених державою виплат та інших видів підтримки. Оформити довідку можна, звернувшись до відповідних органів за новим місцем перебування — ЦНАПу або, Управління соціального захисту населення чи уповноваженої особи громади.
“Коли ми тільки приїхали з матусею до Чернівців, то я одразу пішла до ЦНАПу. Але там мені сказали чекати кілька днів. При цьому в гуртожитку просили довідку під час поселення або найближчим часом. Тоді мені жінка з сусідньої кімнати, теж переселенка, сказала сходити до УСЗН. Там отримала документи вже наступного дні і на себе, і на матусю, бо вона має інвалідність і не дійшла б сама. Мені віддали обидві довідки, але я надавала документи щодо здоров’я мами”, — розповіла переселенка з Миколаївки Валентина.
Також після переїзду важливо звертати увагу на актуальне місце проживання. Якщо людина спочатку приїхала, наприклад, до родичів в одному місті, а потім знайшла житло в іншому, інформацію про місце проживання потрібно актуалізувати відповідно до чинних правил.
Не варто відкладати знайомство з новим місцем
Після кількох перших днів у безпечному місці зазвичай стає зрозуміло, що евакуація — це не тільки документи та житло. Людині потрібно буквально заново зібрати навколо себе повсякденне життя.
У Слов’янську ви знали, де найближча аптека, який автобус їде до потрібного району, де отримати довідку, до кого звернутися, якщо захворіла дитина. На новому місці все це доведеться з’ясовувати заново. Тому поступово варто знайти найближчі аптеку, продуктовий магазин, банкомат або відділення банку, медичний заклад, ЦНАП чи іншу установу, яка може знадобитися саме вашій родині. Якщо поруч є гуманітарний штаб або центр допомоги ВПО, можна сходити та дізнатися, яку підтримку там надають і як часто вона доступна.Це може здаватися дрібницею, але саме такі знання повертають людині відчуття контролю над власним життям.
Медична допомога після переїзду
Окремої уваги потребують люди, які мають хронічні захворювання або регулярно приймають ліки. Після переїзду не варто чекати, поки запас препаратів закінчиться, щоб шукати нову аптеку чи лікаря.
Якщо ви плануєте залишатися в новому населеному пункті, варто з’ясувати, де розташована найближча амбулаторія або інший медичний заклад, як отримувати необхідні препарати та чи потрібно переоформлювати певні медичні документи. Людині, яка постійно лікується, бажано мати при собі інформацію про діагнози, призначення та препарати, які вона приймає.
Для літніх родичів це особливо важливо. Якщо вони евакуювалися разом із сім’єю, варто допомогти їм розібратися з новим маршрутом до лікаря, аптеки та інших необхідних місць. Після переїзду навіть звичайний похід по ліки може стати складним, якщо людина погано орієнтується в новому місті або має проблеми з пересуванням.
Дитині теж потрібно дати час на адаптацію
Для родини з дітьми після евакуації починається ще один процес — повернення до навчання та звичного розпорядку.
Якщо дитина виїхала зі Слов’янська під час або напередодні навчального року, спочатку варто визначити для себе можливості продовження навчання: дистанційно у попередній школі, очно в новому закладі або в іншому форматі, який доступний за місцем проживання. Для цього можуть знадобитися документи дитини та інформація від попереднього закладу освіти. Якщо родина планує залишатися в новому місті, краще поступово вирішити питання постійного навчання, а не чекати, поки дитина місяцями залишатиметься без звичного ритму. До того ж варто враховувати, що навчання у школі за місцем фактичного проживання дитини дає право на отримання “переселенських виплат” у розмірі 3000 грн. Такі умови нещодавно ухвалив уряд.
Що стосується психологічного стану, то не варто очікувати, що дитина одразу після евакуації поводитиметься так, ніби нічого не сталося. Вона теж залишила дім, друзів, школу, кімнату, звичне оточення. Новий садок, школа, гурток або навіть просто знайомство з дітьми у дворі можуть допомогти адаптації, але для цього потрібен час.
Робота та гроші: як повернути фінансову опору
Після евакуації люди часто опиняються у ситуації, коли звичний спосіб заробітку більше не працює, особливо, якщо працювали на якомусь підприємстві, якого немає в іншому регіоні, наприклад, з керамікою. У такому разі доводиться змінювати професійні плани. Однак, якщо ваша робота дозволяє працювати онлайн, першим питанням буде не пошук нової роботи, а можливість продовжити нинішню та вирішити питання з безперебійним інтернетом. Якщо ж це неможливо, варто звернутися до центру зайнятості та подивитися вакансії за новим місцем проживання. Для ВПО також можуть бути доступні програми професійного навчання, перекваліфікації або підтримки працевлаштування.
Не обов’язково вимагати від себе негайно знайти роботу, яка повністю відповідає колишньому життю, тим більш, що після евакуації пріоритети можуть змінитися. Для однієї людини головним буде якнайшвидше отримати стабільний дохід, для іншої — спочатку влаштувати дітей і лише потім шукати роботу.
Важливо також розрахувати гроші хоча б на найближчі кілька тижнів. Переїзд майже завжди створює додаткові витрати: транспорт, оренда, харчування, побутові речі, ліки, оформлення документів. Краще одразу врахувати це, ніж залишитися без коштів через кілька днів після приїзду.
Коли починається життя на новому місці
Найскладніший момент після евакуації часто настає не в дорозі, а пізніше. Перші дні людина зайнята конкретними справами: доїхати, переночувати, знайти їжу, оформити документи. Потім цей потік закінчується, і виникає питання: а що тепер?
Саме тоді тимчасове житло може раптом перестати відчуватися як тимчасове. Потрібно вирішувати, чи шукати іншу квартиру, чи залишатися в цьому місті, чи їхати далі. Дитині потрібна школа, дорослому — робота, родині — стабільний побут. Знайомі в Слов’янську продовжують телефонувати, але повсякденне життя вже відбувається в іншому місці.
Не обов’язково ухвалювати всі довгострокові рішення одразу. Якщо безпечно залишатися там, куди ви приїхали, перші місяці можна використати для того, щоб зрозуміти, чи підходить вам це місто. Звикнути до району, перевірити медичну систему, вирішити питання навчання дітей — і лише після цього вирішувати, чи потрібен ще один переїзд.
Для багатьох евакуйованих це стає окремим етапом: спочатку вони просто рятуються, потім шукають місце, де можна жити, а вже згодом починають будувати там новий побут.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними. Дякуємо за підтримку!
