Як навчаються діти та що важливо знати батькам майбутніх першачків у Слов’янську
Для багатьох українських родин зі Слов’янська та й загалом із прифронтових регіонів початок школи цього року знову означає вибір не лише вчителя та програми, а й самого формату навчання. Діти, які через війну виїхали зі своїх міст, можуть перебувати в інших регіонах України або за кордоном і для них дистанційний перший клас стає можливістю почати навчання в українській школі, не прив’язуючись до місця проживання.
Але для батьків майбутнього першокласника онлайн-навчання породжує чимало практичних запитань. Як дитина звикне до уроків через екран? Чи потрібна постійна допомога дорослих? Що буде, якщо зникне світло або інтернет? Де брати підручники та що робити, якщо вдома немає ноутбука? І головне — чи не поступатиметься дитина в знаннях тим, хто навчається очно?
Про це “Слов’янські відомості” поговорили з Тетяною Михайліченко, вчителькою початкових класів Слов’янського закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів №1. Після початку повномасштабної війни вона набрала перший дистанційний клас і провела з дітьми всі чотири роки початкової школи. Зараз школа набирає вже другий дистанційний перший клас.
Чи складно першокласнику звикнути до онлайн-навчання
Перші місяці для дитини справді потребують більше уваги з боку батьків. Шестирічному учневі потрібно не лише слухати вчителя, а й навчитися підключатися до уроків, знаходити потрібні матеріали та виконувати завдання в цифровому середовищі. Проте, за досвідом вчительки, поступово діти стають самостійнішими. Якщо на початку батьки допомагають дитині буквально зайти на урок і зрозуміти, що відбувається, то згодом багато дій вона виконує сама.
“На початку, звісно, допомога батьків потрібна, особливо в першому класі. Зокрема це стосується того, щоб мати або тато показали, як приєднатися, що робити на уроці, ввійшли в процес. А уже з часом все це вони можуть робити самі. У третьому-четвертому класі всі учні вже могли самостійно працювати з онлайн-дошкою, писати, малювати та виконувати групові завдання й це не викликало труднощів”, — каже Тетяна Вікторівна.
При цьому вона не вважає допомогу батьків особливістю саме дистанційної школи. У першому класі дорослим у будь-якому разі доводиться допомагати дитині організувати навчання та поступово формувати самостійність.
Що буде, якщо дитина пропустить урок
Повітряна тривога, проблеми зі світлом або зв’язком можуть перервати онлайн-заняття. Але в дистанційному форматі пропущений урок не обов’язково означає пропущену тему. Для батьків це також означає, що вони можуть бачити, чим дитина займалася на уроці.
“Батькам зручно, що в Google Classroom вони бачать усі презентації. Навіть якщо дитина самостійно працює на уроці, а батьки на роботі, вони можуть прийти додому, відкрити й подивитися, що ми з ними робили. Якщо якісь питання — можуть зателефонувати, запитати, написати, тобто працюємо тільки разом, тому проблем з цим не було”.
Щоб дитині не доводилося окремо шукати потрібні матеріали, вчителька також додавала до презентацій сторінки з підручників. Це було особливо важливо для тих, хто не мав можливості отримати паперовий примірник.
На думку педагогині, можливість повернутися до матеріалу може бути навіть перевагою дистанційного формату. Якщо після уроку дитина забула пояснення вчителя, вона може швидко переглянути презентацію і пригадати тему перед виконанням домашнього завдання.
“Весь матеріал доступний, можна виконати завдання, можна ще раз переглянути, якщо щось не зрозумів. Тут навіть навпаки плюс, тому що в школі такого нема. Ти прийшов додому — і воно вилетіло з голови, пішов гуляти і все. А тут у них є можливість повернутися до уроку. Навіть переглянувши швиденько презентацію, воно відразу спливає в пам’яті”, — пояснює Тетяна Вікторівна.
Якщо ж після самостійного повторення щось залишається незрозумілим, учителька повертається до цієї теми разом із дитиною.
Чи потрібні паперові підручники
Дистанційне навчання не означає, що дитина обов’язково має обходитися лише електронними книгами. У школі підручники видають через бібліотеку усім, хто цього потребує, й педагоги враховують ситуацію дітей, які виїхали зі Слов’янська і не мають у місті родичів, здатних забрати книги.
“Якщо вже буде така потреба, що батьки саме захочуть користуватися паперовими підручниками, а не в електронному вигляді, або їм не буде вистачати того, що вчитель дає, то, звичайно, будемо знаходити шляхи, будемо надсилати, щоб діти працювали”, —запевняє вчителька початкових класів.
Однак навчального матеріалу, який використовується під час уроків в режимі онлайн, цілком достатньо для навчання і все зберігається на платформі. За словами вчительки, до презентацій додавали навіть сторінки підручників, щоб дитині не доводилося окремо шукати потрібний матеріал.
А якщо вдома немає ноутбука
Для дистанційного першого класу дитині потрібен пристрій, на якому вона зможе повноцінно працювати. Але його відсутність не обов’язково має стати причиною відмови від навчання. Протягом попередніх років у Слов’янську регулярно збирали інформацію про дітей, яким потрібні гаджети.
“У нас не було жодної дитини, яка потребувала гаджет та їй не надали. Є запас ноутбуків. Частина техніки після завершення навчання учнями повертається до шкільної бази, тому її можна передавати новим дітям. Якщо потреба виникає знову, школа подає відповідні запити. Тобто ці питання ми вирішуємо”, — пояснює вчителька.
Чи можна навчатися з-за кордону
Для родин, які виїхали з України через війну, дистанційне навчання дає можливість не переривати українську освіту навіть після переїзду в іншу країну. Дитина може одночасно адаптуватися до нового середовища та продовжувати навчатися за українською програмою.
За словами Тетяни Михайліченко, у її дистанційному класі були діти, які перебували за межами України. Для них важливими були не лише самі уроки, а й можливість продовжувати вивчати українську мову та ті предмети, яких може не бути в школі країни перебування. За потреби, з ними проводили додаткові консультації — це дозволяло залишатися в контакті з учителем і не випадати з українського навчального процесу через різницю в умовах навчання.
Для родин, які не знають, де житимуть через рік чи кілька років, такий формат може бути особливо важливим. Дитина продовжує навчатися українською мовою і проходити українську програму, навіть якщо паралельно відвідує місцеву школу.
Чи відрізняється рівень знань онлайн-учнів
Для батьків майбутніх першокласників це, мабуть, одне з головних питань: чи не втратить дитина в якості освіти через те, що навчатиметься вдома. Тетяна Михайліченко каже, що учні не мають нижчий рівень знань через онлайн-навчання. За чотири роки вона мала можливість побачити приклади успіху дітей вже в інших школах. Зокрема один із її учнів виїхав разом із родиною інший регіон та продовжив освіту вже місцевій школі офлайн. За словами вчительки, там його рівень знань порівнювали з місцевими учнями — і він не поступався їм.
“Якщо брати рівень наших дітей, що навчалися в нашому класі з дітками, які ходили туди до школи, то сказали: “Ні, нічим не поступається і взагалі навіть навпаки був вищий рівень”, — додає вона.
Вчителька наголошує, що результат залежить від значно більшої кількості чинників, ніж просто присутність дитини у шкільному класі.
“Не завжди ходіння до школи дає гарний результат, — каже вчителька. — Все це залежить від дуже багатьох факторів. Це і сама дитина, і ставлення, і допомога батьків, і професіоналізм вчителя, і взагалі зацікавленість навчанням”.
Чого найбільше бракує дітям під час навчання онлайн
Єдине, чого дистанційний формат повністю замінити не може, — живого спілкування між дітьми.
«Єдине, що спілкування їм не вистачає. На уроках намагаємося всім дати увагу: кожен висловитися може, кожен дасть відповідь, і вчитель орієнтується. У четвертому класі вже є й треба поспілкуватися, то ми після уроків залишаємося якийсь час онлайн і діти спілкуються. У цьому віці якраз у когось виявляються лідерські якості, є потреба щось обговорити, у якусь гру пограти. У них є така можливість”.
Водночас колектив намагаються об’єднувати й через спільну діяльність поза звичайними заняттями. Діти брали участь у конкурсах, олімпіадах, флешмобах, записували відео, малювали та виконували інші творчі завдання. Для вчительки це було способом не лише урізноманітнити навчання, а й дати дітям можливість проявити себе.
“Не була впевнена одразу, що такий формат сподобається, бо це додаткове навантаження, так би мовити, на батьків. Але вони навпаки казали: “Дякуємо, що ви залучаєте дітей, що ви намагаєтеся скрізь брати участь, що наші діти десь виступають і займають призові місця”. Вони беруть участь в олімпіадах і бачать рівень своїх знань. Вони це бачать, вони це відчувають”, — пояснює вчителька.
Для батьків, за словами Михайліченко, результат такої участі теж був важливим. Дипломи, грамоти, призові місця доводили, що дитина не просто проводить час перед екраном, а докладає зусиль і отримує за це оцінку. Поступово участь у таких активностях стала для дітей ще й власною мотивацією. Вчителька розповідає, що навіть під час обласного конкурсу, де завдання змінювалися щодня протягом тижня, діти не втратили інтересу.
Куди звертатися щодо набору до першого класу
Для родин, які розглядають дистанційне навчання для майбутнього першокласника, важливо заздалегідь уточнити умови вступу, формат занять, можливість отримати підручники та технічну підтримку. Для дітей зі Слов’янська та інших прифронтових громад такий формат може стати можливістю продовжити навчання в українській школі незалежно від того, де родина перебуває зараз.
Досвід Тетяни Михайліченко показує, що дистанційний перший клас — це не лише уроки через екран. Дитині все одно потрібні увага вчителя, підтримка батьків, спілкування з однокласниками та можливість проявляти себе поза уроками. Водночас частину цих потреб можна закрити за допомогою додаткових занять, спільних активностей і постійного контакту між учителем, дитиною та родиною.
Цього року Слов’янський заклад загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів №1 набирає вже другий дистанційний перший клас.Для реєстрації та отримання детальної інформації про зарахування звертайтеся за телефоном: 066 935 49 12.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними. Дякуємо за підтримку!
