Втрачена спадщина: історія знищеної лікарні у Слов’янську
21 вересня російські війська завдали удару по Слов’янську та зруйнували старий хірургічний корпус міської лікарні на вулиці Тараса Шевченка, 31. Будівля мала для міста не лише медичне, а й історичне значення. Вона була внесена до переліку пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення. В офіційному переліку її датують 1901 роком.
За понад століття корпус був частиною лікарняного комплексу Слов’янська. Тут працювало хірургічне відділення, а сама будівля залишалася одним із історичних об’єктів міста.
21 вересня 2026 року в неї влучила російська авіабомба ФАБ-250. За даними міської військової адміністрації, на момент удару медичний заклад не працював, загиблих і поранених не було.
Як з’явилася лікарня
Історія міської лікарні почалася задовго до появи корпусу на Шевченка, 31.
Лікарню в місті відкрили 1806 року. Вона мала шість ліжок, а також притулок на десять осіб. Однак цих місць не вистачало для мешканців міста та волості.
До 1900 року земська лікарня містилася в одноповерховому дерев’яному будинку та мала 10–15 ліжок. У ній працювали лікар Олександр Архангельський, два фельдшери та акушерка. Архангельський був головним лікарем земської лікарні та займався хірургічною практикою. У лікарні надавали стаціонарну допомогу мешканцям міста та сільського населення Слов’янської волості, працювала також амбулаторія.
Потреба в більшому медичному закладі з часом зростала. Саме на початку ХХ століття у Слов’янську з’явився новий лікарняний корпус, який сьогодні відомий як будівля на Шевченка, 31.
1901 чи 1909 рік
В офіційному переліку пам’яток Донецької області будинок міської лікарні за адресою Шевченка, 31 датований 1901 роком. У цьому ж документі зазначено його статус — пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення, а також стан – аварійний..
Водночас слов’янський краєзнавець Ігор Гулько наводить іншу дату — лютий 1909 року. За його дослідженням, саме тоді відбулося урочисте відкриття нової лікарні.
Гулько також зазначає, що лікарню збудували коштом Ізюмського земства. За його даними, заклад був розрахований на 60 ліжок, а в його структурі передбачили окреме приміщення для хворих на сифіліс. Будівництво, за цією версією, коштувало Ізюмському земству 50 тисяч рублів.
Ці відомості відрізняються від датування пам’ятки в офіційному переліку. Тому 1901 рік у матеріалі можна називати офіційним датуванням споруди, а 1909-й — датою відкриття за дослідженням краєзнавця.
Історія зі Шнурковими
З будівництвом лікарні пов’язують і ім’я Авксентія Шнуркова — одного з відомих слов’янських підприємців та меценатів початку ХХ століття.
За версією, яку поширювали в краєзнавчих матеріалах, саме Шнурков був причетний до будівництва лікарні. Однак Ігор Гулько цю версію заперечує.
За його дослідженням, Авксентій Шнурков та його брат Іван справді власним коштом збудували у Слов’янську громадську будівлю 1904 року. Але це була інша споруда. Її спочатку планували передати місту для потреб лікарні, проте зрештою там розмістили Реальне училище.
Хірургічне відділення
У радянський та пізніший періоди будівля використовувалася як хірургічне відділення міської лікарні.
Медичний заклад у Слов’янську неодноразово реорганізовували. У 1924 році йому присвоїли ім’я Володимира Леніна. У 1947 році міську лікарню та центральну поліклініку об’єднали в один лікувально-профілактичний заклад. 1969 року організували Центральну міську лікарню, а у 2016 році заклад перереєстрували як Міську клінічну лікарню Слов’янська. У 2018 році його перетворили на комунальне некомерційне підприємство.
Окремі сучасні краєзнавчі публікації стверджують, що у старому корпусі під час Другої світової війни працював госпіталь, а після реорганізації лікарні хірургічне відділення залишилося у старій будівлі.
Понад століття ця будівля залишалася частиною міського простору Слов’янська. Вона пережила дві світові війни, зміну держав і поколінь, а також десятиліття роботи міської лікарні. У її стінах лікували людей, працювали лікарі й медичний персонал, змінювалися відділення та сама система охорони здоров’я.
21 вересня 2026 року російський удар зруйнував будівлю, яка була не лише медичним корпусом, а й пам’яткою місцевої історії та архітектури. Разом із нею Слов’янськ втратив частину свого минулого — будівлю, яка понад сто років була частиною життя міста.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
