Мріяв про Карпати й воював з 22 років: пам’яті воїна з Лимана Андрія Орловського

Упродовж щоденної хвилини мовчання Донеччина згадує своїх земляків, які віддали життя у боротьбі за незалежність України.

24 вересня минуло два роки з дня загибелі 24-річного захисника з Лимана Андрія Орловського.

Андрій народився 20 лютого 2000 року в Лимані, навчався в місцевому навчально-виховному комплексі «Лиманська гімназія». З юних років захоплювався спортом, виступав за дитячо-юнацьку спортивну школу та палко вболівав за футбольний клуб «Шахтар».

У лютому 2022 року, одразу після свого 22-річчя, хлопець без вагань став до лав Збройних сил України добровольцем. Рідні пригадують, що на всі застереження він твердо відповідав: «Хто, якщо не я». Андрій ніс службу на посаді навідника мотопіхотного взводу 4-го батальйону «Ведмеді» у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де отримав позивний «Густав».

За час служби воїн пройшов найзапекліші ділянки фронту. У березні 2024 року під час виконання бойового завдання Андрій зазнав поранення, за що був відзначений відомчою нагородою «За поранення». Проте після відновлення він знову повернувся на передову до побратимів.

Життя захисника трагічно обірвалося 24 вересня 2024 року під підрозділами Вугледара Волноваського району. За виняткову мужність і героїзм Андрія Орловського посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Його поховали на Лісовому кладовищі в Києві.

Рідні та близькі пам’ятають Андрія як сміливу, щиру й рішучу людину, яка понад усе любила жити. Він щиро мріяв після перемоги збудувати дім у мальовничих українських Карпатах, однак війна не дала цій мрії здійснитися.

Вічна шана та світла пам’ять Герою!