«Головне — не боятися й робити щось своє»: як підприємець із Лиманщини відновив грибну ферму на Черкащині та підкорив TikTok
Підвал на 2400 квадратних метрів мав стати грибною фермою ще в Лимані. Цю справу Юрій Душенко разом із партнером започаткував за два місяці до повномасштабного вторгнення. Проте у лютому 2022 року чоловік втратив не тільки перший урожай, а й саме місто. Згодом на Черкащині він відновив ферму, а перших покупців знайшов через TikTok.
Перша спроба та втрачений урожай
Перші спроби побудувати власну справу Юрій зробив ще у 2015 році, щойно одружившись і переїхавши до Лимана. Спочатку допомагав у родинній справі батькам дружини, а згодом подружжя відкрило власну кав’ярню «Пан Амерікано» біля місцевого ринку. Та через карантинні обмеження під час пандемії COVID-19 бізнес довелося згорнути.
Новий шанс з’явився випадково: один із місцевих підприємців мав порожній підвал на 2400 квадратних метрів і бажання вирощувати гриби, але не мав фахівця, який розібрався б у технології. За цю задачу взявся Юрій.
«Інформацію збирав по крихтах: щось прочитав, десь відео подивився, — пригадує підприємець. — Придбав перший грибний брикет, облаштував у котельні невеличку кімнату, замовив три блоки для печериць і самотужки розробив систему подачі кисню, регулювання вологості та температури».
Коли перші експерименти дали результат, партнери обладнали чотири бокси по 100 квадратних метрів і змонтували холодильну камеру. Велику закладку грибів зробили за два місяці до повномасштабного вторгнення: бачили, що ситуація на Донеччині загострюється, але вирішили ризикнути.
«Ми підготували полички й зробили першу закладку компосту — за розрахунками мали зібрати до 5 тонн печериць», — пригадує Юрій.
Проте повномасштабне вторгнення перекреслило ці плани — родина була змушена терміново евакуюватися. Щодо бізнесу, то за словами Юрія, попри порушення температурного режиму печериці все ж проросли, і близько 200 кілограмів зібрали працівники виробництва, які залишилися в місті. Утім, це виявилася лише мала частка від очікуваного врожаю.
Пошуки прихистку: від Чернівців до Черкащини
Першою зупинкою для родини після евакуації стали Чернівці. Через три місяці, усвідомивши, що швидкого повернення на Лиманщину не буде, Юрій з партнером вирішив відновлювати справу на новому місці. Знайшов приміщення, зробив ремонт, економив на всьому — замість металевих стелажів виготовив дерев’яні. Родина замовила 11 тонн компосту й виростила 4,2 тонни грибів. Утім, продати вдалося далеко не все.
«За мною була справа виростити гриби, а за партнером — знайти ринок і продати. Свою роботу я зробив, а реалізувати вирощене на новому місці не змогли», — розповідає Юрій.
За його словами, партнер пояснював невдачу тим, що великі, м’ясисті печериці — від 12 до 18 сантиметрів ніхто не хоче купувати. Хоча, зазначає підприємець, у таких грибів на 10 % менше вологи, ніж у стандартних магазинних, що покращує смак і збільшує термін зберігання.
Зрештою, не витримавши конкуренції й витративши на спробу закріпитися в Чернівцях і так обмежені заощадження, навесні 2023 року родина переїхала на Черкащину — до Звенигородського району.
Третій старт: грант, TikTok і автоматизація
Новий старт на Черкащині став можливим після перемоги в конкурсі бізнес-ідей «Роби своє» від БФ «МХП-Громаді» — Юрій отримав грант у 100 тисяч гривень.
Підготовка приміщення тривала чотири місяці. За цей час підприємець разом із родиною облаштував його для вирощування печериць: провів електрику, встановив кондиціонери, фільтри для подачі повітря, змонтував полиці. Грантових коштів на все не вистачило, тож частину витрат допомогли покрити місцеві підприємці. Одні давали будівельні матеріали в борг, а орендодавець погодився почекати з оплатою за електроенергію до першого врожаю.
Аби знайти покупців, Юрій почав показувати у TikTok процес вирощування грибів. Відео несподівано стали вірусними.
«За зовнішньою простотою — “насипав компост і чекаєш” — ховається чітко розписана технологія, — розповідає підприємець. — Урожай визріває не одразу, а трьома хвилями: перша, найбільша, збирається впродовж п’яти днів, після чого грибницю очищають від залишків і чотири дні поливають, чекаючи на другу хвилю — вже меншу. За нею настає третя, найменша».
Весь цикл потребує постійного контролю температури й вологості компосту. Поки автоматики не було, Юрію доводилося приїжджати на ферму навіть уночі, аби перевірити показники.
З першої закладки родина зібрала 1,6 тонни печериць. Реалізувати врожай знову допоміг TikTok.
«Дружина з 8 ранку до 8 вечора тільки й встигала приймати заявки, а я працював у теплиці й збирав врожай, — пригадує підприємець. — Прокидаємося — а весь директ завалений повідомленнями: “Хочу 10 кг”, “Мені 20 кг!”. За чотири дні ми продали поштою по всій Україні понад 1,2 тонни грибів».
Покупцям пропонували як стандартні печериці, так і великі — діаметром 17–25 сантиметрів. Більшість таких грибів важила 400–700 грамів, а один став справжнім чемпіоном — його вага перевищила кілограм. Такі гриби, за словами Юрія, ідеально підходять для фарширування. Чимало замовлень надходило саме з прифронтових міст, де людям бракувало свіжої продукції.
Після успішного реалізованого старту Юрій отримав від благодійного фонду ще один грант. За ці кошти він автоматизував ферму: встановив систему дистанційного Wi-Fi-контролю температури й вологості та дров’яний котел, який допомагає економити електроенергію.
Випробування та нові горизонти
Шлях відновлення не був безхмарним. Зростання цін на оренду й електроенергію (ціна за кіловат зросла з 5 до 12 гривень), а також випадок із закупівлею зараженого пліснявою компосту стали важким ударом. Через хворобу міцелію родина втратила майже весь урожай — зібрали лише 200 кілограмів замість запланованих двох тонн.
Втративши оборотний капітал, Юрій не опустив рук: тимчасово повернувся до роботи на будівництві, аби заробити на нову партію компосту. А щоб дешевше доставити сировину, запропонував підписникам у TikTok спільно замовити блоки за собівартістю.
Аби розширити асортимент, Юрій вирішив спробувати вирощувати гливи. Експеримент виявився вдалим, тож тепер підприємець планує додати ще два види грибів — ерінги та їжовика гребінчастого. Паралельно він опановує самостійне виготовлення субстрату, щоб зменшити залежність від сторонніх постачальників.
Сьогодні родинний бізнес готується до нового етапу. Отримати власну ділянку допомогла місцева жителька, яка подарувала родині переселенців старий будинок із землею. Зараз Юрій облаштовує там власну матеріально-технічну базу, збирає автоклав для пастеризації компосту та готується до вирощування екзотичних грибів — ерінгів (королівської гливи) та їжовика гребінчастого.
Крім того, Юрій вступив до Східноукраїнського національного університету на спеціальність «Електроенергетика», аби фахово спроєктувати та встановити потужні сонячні панелі для повністю автономного живлення грибного господарства.
«Власна справа, та ще й на новому місці — це непросто. Найважче — це фізична праця та фінансові втрати, але все можливо. Головне — не сидіти склавши руки й рухатися далі», — резюмує Юрій Душенко.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
