Пам’яті Владислава Коняхіна з Билбасівки: три роки з дня загибелі воїна 54-ї бригади
Щодня о 9:00 ми зупиняємося, де б не були, аби хвилиною мовчання вшанувати світлу пам’ять усіх, хто загинув через російську агресію проти України.
29 жовтня мине вже три роки з дня загибелі нашого земляка, солдата Владислава Миколайовича Коняхіна — механіка взводу ударних авіаційних безпілотних комплексів 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.
Владислав народився 28 червня 1988 року в селищі Билбасівка Слов’янської громади. Закінчив місцеву школу, де його пам’ятають як доброго, щирого й товариського хлопця, завжди готового прийти на допомогу.
Головним захопленням і стихією Владислава була техніка. Чоловік мав справді золоті руки й умів полагодити будь-що — від побутових приладів до складних механізмів.
З перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році Владислав активно допомагав українським захисникам: ремонтував техніку, шукав запчастини та забезпечував військових транспортом. А в січні 2025 року свідомо й добровільно став до лав Збройних Сил України, аби зі зброєю в руках боронити рідну землю.
Побратими згадують Влада як надійну та безстрашну людину, яка ніколи не скаржилася й не шукала легких шляхів. Воїн загинув у бою в районі міста Сіверськ Бахмутського району Донецької області, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі.
Поховали захисника у рідній Билбасівці. У Владислава залишилися дружина, мати та сестра.
Вічна пам’ять, честь і довічна шана українському Герою!
