«Дев’ята спроба стала успішною»: як підприємець зі Слов’янська відкрив у Дніпрі бістро з їстівними тарілками
Після втрати дому та бізнесу у Слов’янську Микола Мальченко переїхав до Дніпра, де працював спочатку слюсарем, а згодом фасадником, щоб заробити на відновлення власного закладу. Вісім відмов у державному гранті не зупинили підприємця — дев’ята спроба виявилася успішною. Сьогодні він розвиває бістро з авторськими стравами та їстівними тарілками. Своєю історією він поділився зі «Слов’янськими відомостями».
Від канцтоварів до громадського харчування
Шлях Миколи Мальченка в підприємництві розпочався ще у 1990-х роках. За освітою він технолог сільськогосподарського виробництва, проте життя відразу спрямувало його у сферу бізнесу.
Підприємництвом я займаюся з 22 років. Починав ще в Дружківці — постачав обладнання на місцевий фарфоровий завод. А згодом у Слов’янську відкрив крамницю канцтоварів “Олівець”
З часом Микола помітив, що попит на книжки та канцелярські товари поступово зменшується. Тож вирішив спробувати себе у сфері громадського харчування. Чоловік почав розробляти власну концепцію швидкого харчування, яка передбачала приготування різноманітних страв із базового набору інгредієнтів.
На початку 2022 року Микола відкрив у Слов’янську свій новий заклад. Однак через повномасштабне вторгнення його робота невдовзі припинилася.
Зруйнований дім і вимушений переїзд
Навесні 2022 року фронт дедалі ближче підходив до Слов’янська. Після ракетних ударів по “Хитрому ринку” та вулиці Лозановича Микола Мальченко почав замислюватися про переїзд. У травні вирушив до Дніпра, щоб придивитися до міста й оцінити можливості для відновлення діяльності.
Під час його відсутності внаслідок обстрілу Слов’янська була зруйнована його квартира на вулиці Торській.
«Після цього питання про те, виїжджати зі Слов’янська чи ні, відпало саме собою — обставини вирішили за мене», — згадує підприємець.
Свій вибір на користь Дніпра він пояснює насамперед відносно невеликою відстанню від Слов’янська. Це давало змогу перевозити речі та обладнання власним транспортом. Утім, врятувати вдалося лише невеликі пристрої, які помістилися в мікроавтобус. Частину з них чоловік виготовив власноруч. Великі печі, холодильники та торговельне обладнання згодом також були знищені під час обстрілів.
Так Мальченко опинився в Дніпрі, втративши не лише житло, а й практично все устаткування, необхідне для продовження власної справи.
Від роботи слюсарем до відновлення власного бізнесу
Опинившись у новому місті, Микола насамперед мав знайти житло та роботу. Їдучи в тролейбусі, він побачив оголошення про набір працівників у тролейбусне депо. Звернувся туди й влаштувався слюсарем.
Зарплата була невелика, близько 7,5 тисячі гривень. Попрацював там десь пів року, а потім влаштувався на будівництво — фасадником. Робота була важка, але заробіток був значно вищим, тож я почав відкладати кошти на власну справу
Паралельно з роботою на будівництві чоловік подавав заявки на державну грантову програму «єРобота», щоб відновити свій заклад швидкого харчування. Вісім разів отримував відмову, і лише дев’ята спроба виявилася успішною.
Сума державного гранту становила 250 тисяч гривень. Однак цих коштів для повноцінного запуску закладу бракувало, тому я додав власні заощадження, зароблені на будівництві. Загалом стартовий капітал становив близько 500 тисяч гривень
Додаткову фінансову підтримку чоловік отримав від благодійного фонду «МХП — Громаді» — ще 100 тисяч гривень. За його словами, ця допомога суттєво посприяла відновленню бізнесу.
Пошук приміщення
Знайти приміщення для майбутнього бістро виявилося непросто. Спочатку Микола домовився про оренду площі на автовокзалі, однак у день, коли мав підписувати договір, туди влучила російська ракета.
«Я вже домовився про оренду, але коли прийшов підписувати договір, приміщення було зруйноване. Комунальники вже прибирали наслідки обстрілу», — пригадує підприємець.
Після цього чоловіку довелося терміново шукати новий варіант. Відповідну площу вдалося знайти неподалік залізничного вокзалу.
«На той момент це була єдина доступна локація. Не зовсім зручна, адже основний потік людей із вокзалу проходить повз заклад. Але приміщення було вільним і підходило мені за всіма параметрами. Можна сказати, що воно на мене чекало», — розповідає чоловік.
Замість звичайного фастфуду
Свою концепцію Микола називає системою швидкого харчування з розширеним асортиментом. Її особливість полягає в тому, що з базового набору інгредієнтів можна створювати різноманітні страви відповідно до побажань клієнтів.
Головна страва нашого меню — ланчбургер. Він складається з двох їстівних тарілок, які ми виготовляємо з дріжджового тіста на основі пшеничного або житнього борошна за власним рецептом. Між якими розміщується начинка. За формою такий виріб нагадує літаючу тарілку
Для начинки використовують шашлик із курятини та свинини, а також котлети з різних видів м’яса. До них можна додавати каші та соуси. За схожим принципом готують роли в лаваші — з м’ясом, ковбасками або веганськими начинками. У меню також є хот-доги, супи та супи-пюре. За словами Миколи, відвідувачам можуть запропонувати дев’ять варіантів супів і стільки ж каш.
Це універсальний набір продуктів, який перетворюється на різноманітні варіанти зручної, швидкої та смачної їжі на кожен день. Жодна їдальня чи схожий заклад не може запропонувати такий асортимент
Заклад працює у форматі бістро. У приміщенні є кілька столиків та місць для швидкого перекусу на 10–15 хвилин, проте основний акцент зроблено на швидкості обслуговування. Виконання одного замовлення займає від 3 до 7 хвилин.
Разом із Миколою працюють двоє найманих працівників. Заклад відкритий шість днів на тиждень, а неділю підприємець присвячує виробничим справам і підготовці до нового робочого тижня.
Бізнес в умовах війни
За словами підприємця, перший рік після відкриття бістро був доволі успішним. Поступово зростала кількість замовлень. Приблизно за пів року підприємець навіть замислювався над тим, щоб найняти ще одного працівника для обслуговування відвідувачів.
Однак згодом ситуація змінилася. Неподалік закладу стався обстріл, унаслідок якого було пошкоджено будинок через дорогу. Під час тривалих відключень електроенергії доводилося змінювати графік виробництва. Працівники готували необхідні інгредієнти навіть уночі.
Попри розташування неподалік залізничного вокзалу та автостанції, більшість замовлень у бістро надходить від постійних клієнтів. За словами Миколи, на пасажирів вокзалу припадає не більше 30 % замовлень.
Більшість моїх клієнтів — постійні. Це люди, які працюють неподалік, або ті, хто приїжджає навіть із центру міста. Телефонують за десять хвилин, замовляють, потім приїжджають і забирають готову їжу
Він не приховує, що працювати в нинішніх умовах непросто. Нових грантів підприємець поки не планує залучати, однак продовжує розвивати заклад. Наразі він готується розширити асортимент бістро. За його словами, необхідне теплове та формувальне обладнання вже зібране, тож наступним кроком стане запуск виробництва випічки, зокрема пиріжків.
Це справа, якою я живу. Звісно, труднощів вистачає, але життя триває, тому треба працювати й рухатися далі
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
