“Діти вже спакували улюблені іграшки”: останній день родини у Слов’янську перед евакуацією
Увечері перед виїздом одна зі слов’янських родин збирає речі. Діти вже склали улюблені іграшки, окремо готують гітару та скрипку. Наступного ранку мама поїде разом із дітьми через Лозову до Дніпра. Там на них уже чекають рієлтор, договір оренди та квартира. Батько згодом повернеться додому вантажною машиною, щоб забрати решту речей…
Яким був цей день для родини, чому досі люди залишаються у Слов’янську та яким побачили рідне місто за день до виїзду розповіла “Слов’янським відомостям” місцева жителька Олена.
За її словами, організувати евакуацію вона намагалася протягом двох місяців, але безуспішно.
“Мені потрібно було виїхати у Дніпро, оскільки там зможу одразу працювати, але ніяк не могла знайти житло в оренду. Та й виїжджати доволі складно. Тому вирішила звернутися до благодійників, щоб допомогли хоча б на якийсь час знайти прихисток. Тоді вже на місці було б легше щось знайти. Але не вийшло”, — розповіла пані Олена.
У Схід SOS пояснили, що розселення зараз стосується, зокрема, людей похилого віку, та порадили звернутися до Save Ukraine, яка працює з родинами з дітьми. Працівниця Save Ukraine протягом трьох тижнів була з нею на зв’язку, передзвонювала і намагалася знайти житло, але варіантів, які б підходили родині з чотирьох людей не знайшлося. У “Проліска” повідомили, що адресної евакуації, яка діяла раніше, вже немає: тепер людей довозять до Лозової, а далі вони можуть прямувати до інших міст.
“Я знаю, наскільки вони переймаються й дійсно хочуть допомогти. Просто ті варіанти, які пропонували, нам не підходять в силу різних причин. Тож жодних претензій до організацій не маю, тим більш що зараз людей дуже багато, а можливостей розселити всіх недостатньо”, — додала вона.
Врешті квартиру у Дніпрі вдалося знайти. Вона коштує 20 тисяч гривень на місяць, а для заселення потрібно одразу заплатити за два місяці та сплатити послуги рієлтора. У квартирі є один диван і одне ліжко, хоча жити там мають четверо людей.
“Я розглядала навіть Інші міста. Моя подружка знайшла у Кропивницькому квартиру за 15 тисяч гривень, але такі ціни треба ще пошукати. В Олександрії житло може бути дешевшим, але туди також приїжджає багато людей. Та й взагалі, це величезна проблема, тим більш, що 20–30 тисяч за житло — це занадто дорого для ВПО”, — каже майбутня переселенка.
Їхати вирішили офіційним шляхом
Напередодні виїзду пані Олена зателефонувала до Слов’янської міської військової адміністрації та повідомила, що хоче виїхати наступного дня. Її записали, внесли особисті дані та дані дітей до списку на евакуацію. Окремо уточнювала, чи можна отримати грошову допомогу в транзитному центрі в Лозовій. За її словами, у МВА підтвердили, що виплата передбачена для тих, хто зареєструвався заздалегідь.
“Тобто, якщо ви плануєте евакуюватися, варто подзвонити на “гарячу лінію” та повідомити, коли саме і куди прямуєте, коли будете на місці, хоча б приблизно. Тоді ці дані внесуть до списку й по приїзді у транзитному пункті можна буде одразу оформити грошову допомогу. А ці гроші якраз допоможуть сплатити перший внесок за оренду житла або згодяться потім для облаштування вже на місці”, — пояснює пані Олена.
Дивлячись на місто перед виїздом, жінка помічає, наскільки воно змінилося. У центрі закривається дедалі більше закладів. За її словами, зі Слов’янська пішла “Аврора”, у день виїзду — “Єва”. Майже всі магазини одягу, взуття та інших товарів вже зачинені, та й кав’ярень залишилося небагато. Продуктові магазини при цьому працюють й дефіциту якихось товарів чи продуктів немає. Є овочі, фрукти, м’ясо, солодощі, напої, випічка та інші необхідні товари.
Люди ходять вулицями, діти виходять на майданчики, але водночас частина звичних місць поступово зникає.
“Діти теж мають у Слов’янську своє життя, ходять один до одного в гості, гуляють у дворах. Але я постійно думала про те, наскільки небезпечно дітям залишатися у місті. Мої вже двічі за цей час потрапляли в ситуації, коли під час прогулянок у дворі неподалік падали уламки. FPV-дрони. Їх взагалі чутно і і вдень, і вночі. Минулого тижня безпілотник влучив у балкон квартири в сусідньому будинку, у дворах залишаються сліди від ударів. Під’їзди складаються як гармошки… Це страшно”, — каже жінка.
Навіть похід до магазину тепер пов’язаний із необхідністю думати, де можна перечекати, якщо дрон летить неподалік. Особливо коли поруч діти. Але саме через відсутність житла через це частина людей залишається у Слов’янську. Вона бачить таку ситуацію навіть у власному дворі. Один із хлопчиків, з яким гуляють її діти, разом із сестрою також хотів виїхати до Дніпра, але родина не змогла знайти квартиру й вирішила залишитися…
Головне — виїхати
Наступного ранку після нашої розмови мама з дітьми та дідусем вирушить через Лозову до Дніпра. Чоловік згодом повернеться до Слов’янська за рештою речей. Що буде після переїзду, родина поки не знає: чи залишаться діти у своїй школі, як звикнуть до нового міста і наскільки легко буде оплачувати оренду.
Але рішення вже прийняте. У Слов’янську залишаться знайомий двір, сусідські діти, площа, магазини, які ще працюють, і великий дуб у центрі міста, з яким родина попрощалася перед дорогою.
“Головне виїхати, а там подивимося, що буде”, — каже мама.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
