Квіткова справа: як переселенка зі Святогірська відкрила у Черкасах майстерню та квіткомат
«Коли залишаєш рідний дім, здається, що все звичне життя зникає десь позаду. Але минає час, і одного дня ти раптом помічаєш, що вже знаєш коротку дорогу до дитячого садочка, маєш улюблену кав’ярню і навіть жартуєш із випадковою знайомою про спільний бізнес», — каже Анна Куркіна.
Для неї шлях став доказом того, що життя триває, де б ти не опинився, з новим містом, роботою, людьми й планами, які поступово перестали здаватися тимчасовими.
Про вимушений виїзд, пошук нових сенсів та місце в Україні, де вдалося побудувати власну справу, — читайте у матеріалі “Слов’янських відомостей”.
У повітрі майстерні Buketten змішуються сухий, трохи пряний аромат сухоцвітів і гостра свіжість щойно зрізаних стебел. Поруч з оберемками живих квітів чекають свого часу флористичні композиції, а на полицях вишикувалися м’які іграшки, додаючи невеликому приміщенню затишку.
У Черкасах Анна мешкає вже кілька років. Поступово життя в новому місті набуло своїх обрисів. Та якщо повернутися трохи назад, тоді вона ще не знала, яким буде її майбутнє, — лише знала, що воно буде в Україні.
Ранок, що змінив усе
Вона народилася у Святогірську, здобула освіту з прикладної математики, але робота з цифрами її не вабила — хотілося творчості та спілкування. Ще під час навчання вона працювала у торгівлі, згодом — у рекламному агентстві в Харкові. Справжній інтерес до флористики прокинувся вже в декреті, після повернення до рідного міста.
Усе починалося як затишне захоплення. Спочатку лаконічні букети із сухоцвітів, пізніше — їстівна фуд-флористика й композиції з цукерок. Вона буквально по краплі здобувала знання: годинами переглядала ефіри досвідчених майстрів, конспектувала правила колористики та поєднання текстур. Знання одразу відпрацьовувала на практиці — дарувала букети знайомим. З кожним разом зростала її майстерність, а ідей ставало дедалі більше.
Тоді це здавалося просто улюбленим хобі, яке наповнювало дні спокоєм та радістю. Аж поки не настало 24 лютого 2022 року.
Чоловік Анни, який до цього чотири роки служив за контрактом, того ж дня повернувся на фронт. Вона залишилася у Святогірську сама з маленькою донькою.
Перші два тижні минули в суцільній тривозі та гулі вибухів. Коли російські війська зайшли в сусідній Ізюм, а до міста потягнулися перші виснажені евакуйовані, стало очевидно: фронт підступає надто близько.
«Не було часу думати чи вагатися, — пригадує вона. — Ти просто береш дитину й їдеш, бо треба шукати безпечне місце».
Руку допомоги простягнула студентська подруга, яка вже вісім років мешкала у Швеції та мала просторий будинок. Зібравши найнеобхідніші речі, Анна разом із донькою рушила в дорогу.
Робота у Швеції, новий досвід і повернення
Опинившись у Швеції, Анна усвідомила: аби не втратити себе, потрібно діяти. Оформивши документи, вона одразу почала шукати роботу.
«Я розуміла, що флористика в моєму випадку — найкращий варіант, адже тут можна працювати й без вільного володіння мовою, — розповідає вона. — Вакансій у цій сфері було небагато, і мені просто пощастило: в одному з магазинів шукали людину».
Створена Анною композиція сподобалася власникам, і її запросили на стажування.
Сім місяців роботи дали їй більше, ніж фінансову стабільність, — вони перетворили аматорське захоплення на практичну майстерність. Теорія з відеоуроків, вивчена ще у Святогірську, наклалася на європейський досвід і щоденну роботу з квітами.
Але в Україні залишався чоловік-військовий. До того ж уже стало зрозуміло, що у країні є відносно безпечні регіони, де можна жити й розвиватися далі. Тож навесні 2023 року Анна зібрала речі й вирушила назад.
Новим прихистком обрала Черкаси — там уже облаштувалася дівчина, з якою вони разом виїжджали з Донеччини, тож місто не здавалося повністю чужим. Анна орендувала житло, віддала доньку в садочок і відкрила нову сторінку свого життя.
Новий старт у Черкасах
Першим викликом адаптації став пошук роботи. Знайти місце флористки було нескладно — у місті бракувало кваліфікованих фахівців. Проте всі пропозиції передбачали жорсткий графік, який не підходив матері, що самотужки виховувала доньку й мала зважати на розклад садочка.
Аби не втрачати форму, вона вирішила піти на курси флористики. Там познайомилася з Людмилою, яка також шукала справу до душі. Жінки швидко знайшли спільну мову й від перших днів жартували: «От закінчимо навчання — і відкриємо власний магазин».
Минуло кілька місяців після навчання, і жарт переріс у свідоме рішення.
«Бізнес вимагає багато ресурсів, — пояснює підприємиця. — Потрібно вести облік, просувати в соцмережах, запускати рекламу, організовувати доставку. Робити це наодинці важко. Тому ми вирішили об’єднати зусилля».
Партнерство виявилося вдалим: Людмила взяла на себе комунікацію, комп’ютерну рутину й логістику, а вона — безпосереднє створення букетів та замовлення квітів. Так в одному з житлових комплексів Черкас з’явилася затишна майстерня Buketten.
Квіткомат, ветеранський грант і віра в майбутнє
Відкриття майстерні було лише першим кроком. Вивчаючи ринок, Анна вирішила встановити флоромат.
«Це вендинговий автомат, у якому квіти зберігаються в окремих комірках із холодильним модулем та клімат-контролем. Прозорі дверцята дають змогу побачити букет перед покупкою, а оплатити його можна карткою чи іншим доступним способом», — пояснює вона.
Аби втілити задум, вона як дружина ветерана подала заявку на державну грантову програму та отримала 500 тисяч гривень.
«За умовами гранту ми також працевлаштували двох людей», — розповідає підприємиця.
Наприкінці 2024 року квіткомат запрацював у найбільшому ТРЦ Черкас — «Любава». Щодня вона з командою поповнюють його свіжими букетами, а самі продовжують опановувати нові навички — від таргетованої реклами до ведення бізнесу в умовах відключень світла та повітряних тривог.
Жінка переконана: рішення виїхати з небезпеки та будувати нове життя було єдино правильним.
«Дім — це не просто квадратні метри, які довелося залишити у Святогірську. Це безпека дитини, улюблена справа, близькі люди поруч і внутрішнє відчуття спокою. Головне — це ми самі та наша родина, — усміхається Анна. — Я рада, що ми разом і можемо будувати своє життя далі. Щасливим можна бути в будь-якому місті, а можна бути нещасною навіть удома. Головне — не боятися робити перший крок».
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
