У центрі Слов’янська російський авіаудар зруйнував історичну будівлю «Друкарського двору» (Фото)

Будинок на Університетській, який містяни десятиліттями знали як друкарню, був одним із помітних історичних будинків центральної частини Слов’янська. 26 серпня російський авіаудар зруйнував цю споруду.

Близько 04:20 російські війська завдали авіаудару по центральній частині Слов’янська. Начальник міської військової адміністрації Вадим Лях повідомив, що, ймовірно, росіяни застосували КАБи.

Однією з будівель, які зазнали руйнувань, став «Друкарський двір» на Університетській.

Це був не просто старий будинок у центрі міста. Його історія була пов’язана з розвитком Слов’янська, місцевої поліграфії, преси, книговидання та громадського життя.

Дім Грушко

Будівля на нинішній вулиці Університетській відома в краєзнавчих матеріалах як Дім Грушко. У міських документах вона входила до переліку історичної забудови маршруту «Слов’янськ купецький».

Первісно споруда була одноповерховою. Її пов’язують із Петром Дементійовичем Грушком.

Про перші роки існування будинку збереглося небагато відомостей. Дослідники припускають, що його власник міг займатися торгівлею мануфактурою. Позаду будинку було подвір’я, яке, ймовірно, використовували для господарських потреб.

Це був старий Слов’янськ — місто, яке наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття розвивалося як торговельний і курортний центр. У центральній частині з’являлися магазини, готелі, книгарні, друкарні, громадські та культурні заклади.

Згодом змінився і сам будинок.

У радянський період до нього добудували другий поверх. Приміщення почали використовувати для поліграфічного виробництва.

Так колишній купецький будинок отримав нове призначення і на десятиліття став друкарнею.

Друкарська історія Слов’янська

Друкарська справа у місті, однак, почалася задовго до того, як поліграфічне виробництво з’явилося в будинку на Університетській.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття у Слов’янську вже працювали друкарні та виходили періодичні видання.

Однією з відомих була друкарня купця Котлярова, що працювала на розі тодішніх Банківської та Харківської вулиць. Там працювали 53 людини.

У цій друкарні виходив «Сезонный листок Славянских минеральных вод» — одне з перших періодичних видань міста. Газету друкували щотижня протягом курортного сезону — з травня до вересня. Її редактором був фотограф і кінематографіст Олександр Мішон.

Пізніше у Слов’янську працювала друкарня Агаркова на Коштовій, 3. Там видавали газету «Северодонецкий край», у якій публікували міські новини, афіші, розклад потягів та телеграми з інших міст і країн.

Старі друкарні, пов’язані з цим періодом, до наших днів не збереглися.

А будинок на Університетській згодом сам став частиною цієї історії.

Тут друкували газети та книжки

У другій половині ХХ століття у будинку працював «Друкарський двір».

Підприємство стало одним із важливих поліграфічних осередків Слов’янська. Тут друкували газети, книжки, бланки, етикетки та іншу поліграфічну продукцію.

Через друкарню проходила значна частина інформаційного життя міста.

У радянські роки тут друкували заводські багатотиражні газети. Серед них — «Слов’янський керамік», «Енергія» Слов’янської ГРЕС, «Арматурщик», «Голос хіміка», «Знамя труда» та інші видання.

«Слов’янський керамік» виходив із 1959 року до 2000-го — доти, доки існувало підприємство. Його наклад сягав близько чотирьох тисяч примірників.

Друкарня працювала не лише з газетами.

Тут видавали книжки місцевих авторів, краєзнавчі та просвітницькі матеріали. За роки роботи підприємство випустило сотні книжок, серед яких були видання про Слов’янськ, Слов’янський район та Донецьку залізницю.

Тобто будинок на Університетській був місцем, де інформація про місто отримувала матеріальну форму: текст перетворювався на газетні шпальти та книжкові сторінки, а потім розходився містом і районом.

Друкарський двір у незалежній Україні

Після розпаду Радянського Союзу друкарня продовжила роботу.

У будинку продовжували друкувати газети, книжки місцевих авторів, краєзнавчі та просвітницькі видання.

Одним із видань, пов’язаних із друкарнею вже у незалежній Україні, була газета «Злагода».

Таким чином, будівля не втратила свого первісного для останніх десятиліть призначення. Тут і надалі працювали з текстами, книжками та газетами, а сама адреса залишалася пов’язаною зі слов’янським книговиданням.

Протягом десятиліть директором «Друкарського двору» був Віктор Бутко. Саме на цей період припала значна частина новітньої історії будівлі — у ній продовжувалося видавниче життя, а навколо друкарні формувалося коло письменників, журналістів, видавців та громадських активістів.

Будинок пережив 2014 рік

У 2014 році історія будівлі перетнулася з найважчими подіями новітньої історії Слов’янська.

Під час захоплення міста російськими гібридними силами друкарня опинилася серед об’єктів, пов’язаних із подіями окупації.

Після звільнення Слов’янська будинок продовжив працювати. У ньому знову друкували книжки та інші видання.

Так історична споруда пережила ще одну зміну в історії міста — відносно мирне життя змінилося окупацією, а після звільнення повернулося до роботи.

У старій друкарні з’явився громадський простір

У 2019 році частина будівлі отримала ще одну функцію.

На першому поверсі відкрився Центр громадянського суспільства «Друкарня». Він став простором для громадських організацій, активістів, освітніх та культурних ініціатив.

У будинку проводили зустрічі, презентації, навчання та інші громадські заходи.

Назва «Друкарня» була пов’язана не лише з роботою нового центру. Вона зберігала пам’ять про попередню функцію самої будівлі — десятиліття роботи поліграфічного підприємства.

Так старий будинок отримав ще одне життя. У ньому вже не тільки друкували — тут збиралися люди, які працювали над громадськими, культурними та освітніми проєктами.

Історію будівлі хотіли зберегти

Останніми роками історія Друкарського двору стала окремою темою для дослідження.

У 2023 році знімальна команда працювала над документальним фільмом про будівлю та історію друкарні — «Друкарня у Слов’янську. 100 років загубленої історії».

Ідея полягала у тому, щоб зібрати історію самого будинку: від його минулого до сучасної друкарні, показати людей, які тут працювали, та роль споруди в житті Слов’янська.

Однією з ідей, пов’язаних із будівлею, було створення музею Друкарського двору. Він мав би зберегти історію поліграфічного виробництва та самого приміщення.

Зберегти будинок у його фізичному вигляді тепер уже неможливо.

Понад століття історії

У різні періоди ця споруда мала різні функції.

Вона була частиною старої купецької забудови Слов’янська. Пізніше стала друкарнею. Тут працювали друкарі, видавали газети й книжки, виготовляли поліграфічну продукцію.

У незалежній Україні будинок залишався пов’язаним із місцевим книговиданням. Тут працював «Друкарський двір», а згодом з’явився громадський простір «Друкарня».

Ця споруда пережила радянський період, розпад СРСР, становлення незалежної України, окупацію Слов’янська у 2014 році та повномасштабну війну.

Але 26 серпня 2026 року її історію перервав російський авіаудар.

Разом із будівлею Слов’янськ втратив ще один фрагмент свого історичного центру.

Зник будинок, у якому десятиліттями друкували газети та книжки, працювали люди, пов’язані з місцевою пресою та книговиданням, а в останні роки — розвивалися громадські ініціативи.

Тепер від цієї частини історичного Слов’янська залишилися фотографії, документи, старі газети, книжки та спогади людей.

А самої будівлі на Університетській, більше немає.

Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.

Дякуємо за підтримку!

Підтримати