Волонтери із Запоріжжя допомогли евакуйованому господарю повернути собаку зі Слов’янська (фото, відео)
Волонтери із Запоріжжя безкоштовно евакуювали зі Слов’янська собаку на кличку Рекс і після понад 12 годин у дорозі доставили його до літнього господаря, який виїхав із прифронтового міста раніше. Родина чоловіка кілька днів самостійно шукала можливість вивезення тварини, яка залишилася під наглядом сусідів і ніколи раніше не покидала двір.
Зворушливу історію порятунку дізналися та розповідають журналісти “Слов’янських відомостей“.
Пошуки допомоги та новий маршрут для порятунку
Юрій Пантелійович довго не наважувався виїхати зі Слов’янська — рішення покинути рідну домівку літньому чоловікові далося йому дуже важко. Не лише через дім, город і звичне життя, яке довелося залишити. У дворі залишався Рекс — собака, який ніколи нікуди не їздив, не мав переноски й навіть не уявляв, що таке довга дорога.
На початку травня чоловік таки виїхав зі Слов’янська, скориставшись офіційним маршрутом евакуації. Речі відправляли окремо, а Рекса тимчасово залишили під наглядом сусідів. Доньки пообіцяли батькові: щойно він трохи облаштується на новому місці, вони обов’язково знайдуть спосіб перевезти собаку.
Та знайти допомогу виявилося непросто. Спочатку родина звернулася до зоозахисної організації UA Animals, але там тимчасово не приймали нові заявки. Потім — до “12 вартових”, однак волонтери були переповнені заявками й не могли взяти ще одну евакуацію. Пошуки тих, хто міг би вивезти собаку, тривали кілька днів. Підключали знайомих, шукали в соціальних мережах. Так створився цілий ланцюжок, і нарешті, родина вийшла на волонтерів благодійного фонду “Україна в серці” із Запоріжжя. Волонтери регулярно їздять на Донеччину, евакуюють людей, тварин та допомагають із перевезеннням речей. Саме там допомогти погодився координатор Олег разом із водієм Андрієм.
“Вони сказали, що їхатимуть за людьми до Краматорська й дорогою зможуть заїхати до Слов’янська за собакою. Спочатку виникла проблема, бо вони везли літню лежачу жінку з алергією на собак, тому нам відмовили й попросили почекати. Вже через два дні Олег (координатор) сам передзвонив і сказав, що вони якось перегрупували машини й все-таки можуть забрати Рекса”, — згадує донька Юрія Пантелійовича.
Для родини це стало справжнім полегшенням. При цьому волонтери не взяли за допомогу жодної гривні: “Я пропонувала задонатити хоча б на пальне чи ще якось допомогти, але вони категорично відмовилися”.
Турбота в дорозі та довгоочікувана зустріч
Волонтери детально розпитували про собаку: просили фото, уточнювали розмір, щоб підготувати відповідну клітку для перевезення. Також попросили контакти сусідів, аби можна було швидко зорієнтуватися на місці й не шукати тварину по дворах.
“У них була власна велика клітка. Я хвилювалася, бо в нас її не було взагалі й ми не знали, де шукати. А вони одразу сказали: “Не переживайте, все є””, — каже жінка.
У понеділок, 18 травня, волонтери забрали людей із Краматорська, а потім заїхали до Слов’янська по Рекса. Дорогою до Лозової собаку вигуляли, нагодували, постійно були на зв’язку з родиною та надсилали відео, щоб усі бачили — з ним усе добре.
“Вони реально робили це з серцем, тобто не просто взяли собаку й повезли, а весь час дзвонили, повідомляли, як він, годували, гуляли. Було відчуття, що вони хвилюються за нього так само, як і ми”, — додає Ольга.
До Полтави Рекса привезли ближче до п’ятої вечора. Звідти родина вже самостійно відвезла його до батька — під Яготин. Пізно ввечері, після понад 12 годин у дорозі, собака нарешті опинився поруч із господарем.
“Дорога була важка, він трохи розгублений був, дезорієнтований. Але батька впізнав. Одразу напився води, потім заспокоївся. А батько дуже щасливий. Каже, тепер головне, що Рекс у безпеці й над ним нічого не літає”.
Ланцюжок добра: як одна історія рятує інші життя
Волонтери також погодилися забрати залишки корму зі Слов’янська. Родина сама запропонувала передати його для інших евакуйованих тварин, бо “вони розповідали, що іноді вивозять собак, а годувати нічим”.
Історія Рекса вже має продовження. Коли місцеві жителі побачили собаку, якого вивезли з Донеччини, один із сусідів попросив допомогти врятувати ще одного — вівчарку, покинуту в Краматорську.
“Він сказав: “Не хочу купувати собаку, коли стільки покинутих”. І тепер ми, можливо, будемо просити цих самих хлопців допомогти привезти ще одного пса. Отак горе людей об’єднує”, — додає жінка. Після евакуації Юрій Пантелійович поступово облаштовується на новому місці. Каже, сусіди в селі допомагають чим можуть — принесли картоплю, овочі, розсаду для посадки. Але найважливіше для нього вже сталося — поруч доньки, які виїхали раніше до Києва, та відданий Рекс.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
