Комунікабельне екіпірування, або Як комунікаційні системи змінюють роль спорядження
Що головне в екіпіруванні, без чого ніяк не обійтись, ― можна визначати довго, бо важливий кожен елемент, а при певних умовах той елемент може виявитися найнеобхіднішим. Уявімо солдата ― модульний бронежилет, найсучасніші керамічні плити, зброя, аптечка, але під час бойових дій він опинився у незнайомій місцевості і без зв’язку… Так, комунікаційні системи на війні критично важливі і для військових операцій, і для безпеки у кризових ситуаціях. Вони допомагають:
- координувати дії різних підрозділів на полі бою, забезпечуючи злагодженість і ефективність операцій;
- швидко і точно передавати накази, що життєво необхідно для керування військом;
- забезпечити збір, аналіз та передачу даних, що надходять з поля бою;
- керувати зв’язком між різними рівнями управління, від командування до окремих бійців…
Це речі загальновідомі, але до недавнього часу вважались зоною відповідальності командирів. А зараз ми спостерігаємо процес індивідуалізації комунікаційних систем, які стають не якоюсь частиною спорядження ― вони в нього інтегруються.
Історія змін крок за кроком
У сучасних арміях екіпірування не лише захищає, а й передає дані, координує рух, підтримує командну роботу. Шолом вже не тільки захищає голову від травм, він ще й вузол зв’язку, мінікомп’ютер і частина мережі, у якій боєць не сам, а частина системи. Тактичні навушники захищають від гучних звуків, але дають змогу чути тихі команди, розмови та інші важливі сигнали завдяки активним технологіям, оснащені вбудованими мікрофонами для радіозв’язку, щоб спілкуватися з командою.
А почалося все зі США, де після операцій в Іраку й Афганістані військові зрозуміли: зв’язок не окрема річ, а частина спорядження. Так з’явилися системи Ops-Core AMP Communication Headset — гарнітура з активним приглушенням звуку, що дає змогу чути команди навіть під обстрілом, і Gentex Integrated Helmet System, у яких інтегровано мікрофони, Bluetooth-з’єднання та кріплення для додаткових сенсорів.
Ці рішення не тільки додають зручності — вони створюють цілісний інформаційний щит. Боєць отримує дані з дронів, координати з GPS, навіть сигнали про зміну температури чи шуму довкола. Усе це передається без дротів, без затримок і без потреби тримати рацію в руці.
В Європі аналогічну філософію розвивають Safariland Communications, які інтегрують системи зв’язку у бронежилети, та британська Invictus Tactical Systems, у якій шолом і нагрудний модуль фактично з’єднані єдиною шиною живлення. У таких системах працюють елементи plug-and-play, що дають змогу додавати сенсори, камери чи навіть медичні трекери, не змінюючи базового спорядження.
Цікаво, що подібні розробки вже з’являються і в Україні. Українські виробники тестують прототипи модульних платформ для гарнітур і рацій. Кріпитися вони можуть на будь-який елемент спорядження. Уявіть, що ви вирішили замовити екіп, і отримана зручна плитоноска вже матиме таку модульну платтформу. Це дасть змогу уникнути плутанини з дротами, зменшити вагу і покращити сумісність з бронею. Українські фахівці впевнені, що вже зовсім скоро наші бійці зможуть обмінюватися інформацією з безпілотниками або навіть бронетехнікою безпосередньо через елементи екіпірування.
Якщо раніше солдат чув тільки команди поруч, то тепер він чутиме цілий фронт. А в перспективі — навіть алгоритм, який попередить про небезпеку швидше, ніж людське вухо. Боєць XXI століття не просто одягнений — він підключений до системи.
І це змінює все. Підключений боєць діє швидше, приймає рішення точніше, не втрачає орієнтації навіть у хаосі бою. Комунікаційні системи перетворюють розрізнену групу людей на єдиний організм, де кожен рух узгоджений, а кожна секунда має значення. Це вже не звичайне спорядження — це нервова система сучасної армії, у якій інформація рухається не менш швидко, ніж куля.
