"Інклюзия в нашій державі з`явилися дуже піздно. Ми б могли уникнути багато проблем", мати дитини з інвалідністю
нклюзивна освіта у школах – частина освітньої реформи, Нової української школи та приєднання України до загальноєвропейських та світових стандартів. Бахмут також впроваджує у себе таке довгоочікуване інклюзивне навчання. Що зроблено, які плани на майбутнє, як працює знов створений інклюзивно-ресурсний центр, з якими викликами стикаються батьки дітей з інвалідністю та як їм допомагають педагоги читайте та дивіться в нашому матеріалі.
Інклюзія: звідки все починалось
Питання інклюзії тим чи іншим чином прописане у Декларації прав дитини, Декларації про права осіб з інвалідністю, Саламанській декларації, Конвенції про права дитини та Конвенції про права осіб з інвалідністю.
На відміну від медичної моделі, яка раніше превалювала, в Конвенції ООН про права інвалідів зазначали, що інвалідність – це результат взаємодії між людиною та бар’єрами, які існують у відносинах людей та довкілля і заважають цій людині жити нарівні з іншими. Оскільки освітнє середовище є штучно сконструйованим, то для впровадження інклюзії його просто треба реконструювати в інший спосіб.
Інклюзивно-ресурсні центри та центри ресурсної підтримки інклюзії
Одним з важливих кроків стало створення інклюзивно-ресурсних центрів. Загалом заплановано створити 800 таких центрів в Україні.
Це установи, в які зможуть звернутись батьки дітей віком від 2-х до 18 років для здійснення комплексної оцінки дитини, визначення її особливих освітніх потреб та розробки індивідуальної програми розвитку та отримання корекційних та реабілітаційних послуг. Для їх обладнання є намір витратити 100 мільйонів гривень на закупівлю міжнародних тестів для дітей з особливими освітніми потребами, а також для навчання спеціалістів центрів.
Восени минулого року в Бахмуті також відкрився інклюзивно-ресурсний центр.
[video:https://www.youtube.com/watch?v=j6IFUyA6NmI width:560]
В інклюзивно-ресурсному центрі діти отримують комплексну психолого-педагогічну оцінку - стосовно освітньої, мовної діяльності, емоційно-вольової сфери. А потім, за цими же напрямкам, у подальшому, отримують допомогу.
“Вчитель дефектолог вчить дітей розрізняти кольори, геометрічні фігури, формує таке поняття, як “великий-маленький”, навчає рахунковим операціям. Якщо, дитина вже відвідує школу, то вчить математичним знакам, вирішує приклади на множення та ділення, додавання, віднімання. Вчитель-логопед формує мовлення, як усне так і письмове. Практичний психолог працює за такими напрямками: розвиток уваги, пам'яті, сприйняття та особливі емоції”, - розказала Лариса Гайтина, директор КУ “Інклюзивно-ресурсний центр”.
Лариса також додала, що у разі згоди батьків віддавати дитину до інклюзивного класу, саме в інклюзивно-ресурсному центрі можна підготувати її до навчання в звичайній школі.
На жаль, місце для його розташування обрали не дуже зручне – майже на окраїні міста, достатись до нього важко, особливо, якщо діти з порушенням опорно-рухового апарату. Але, це, мабуть, єдиний суттєвий недолік бахмутського інклюзивно-ресурсного центру. Педагогічний склад центру намагається скласти комфортні умови для своїх вихованців. Там є великий зал для фізичних занять, сенсорна кімната, клас сурдопедагогу, кімната для відпочинку та виховних занять, сучасна туалетна кімната для дітей з інвалідністю.
Спортивний зал в КУ "Інклюзивно-ресурсний центр"
А про самих вихователів батьки та діти говорять лише приємні та вдячні відгуки.
«Я знаю всіх вчителів по іменах, вони допомагають моєму сину, навчають його, грають та займаються з ним. Я вдячна ним за позитивні зміни в розвитку моєї дитини», - розповідає Оксана Гапієнко, мама Олександра, у якого діагноз ДЦП.
Загалом, в Бахмуті проживає та навчається приблизно 380 дітей з інвалідністю, з них 220 дітей з особливими освітніми потребами. Форми навчання є різні - індивідуальна, інтегровані групи та інклюзивна форма навчання.
В інклюзивному просторі п навчаються 10 дітей, шість з них - це школяри та чотири - відвідують дитячі садочки. Всім дітям надається логопедична, психологічна допомога.
Дванадцятирічна Олександра, з діагнозом ДЦП, навчається саме в інклюзивному класі, в НВК №11.
“Дуже шкода, що інклюзія у нашому житті, нашій державі з'явилася дуже пізно - ми могли б уникнути багато проблем. І діти, і батьки, і вихователі. Але, нарешті, інклюзія є. Моя дитина навчається разом з іншими дітьми, в звичайній школі. І я всім серцем вдячна педагогам, дітям, асистентам, за те, що вони приймають мою Олександру такою, якою вона є”, - каже Альбіна Гребенюк, мати Олександри.
Дмитро Тичук, шестикласник з діагнозом ДЦП та з порушенням опорно-рухового апарату, у зв'язку з ремонтними роботами в його школі, перейшов в іншу та потрапив в інтегрований клас. Зараз вони, у трьох, з іншими дітьми з інвалідністю займаються основними заняттями, а музичне, фізичне виховання, трудове навчання діти отримують разом з усіма.
“Така форма навчання мені сподобалась більше. Мабуть залишимся в цій школі і надалі. Сину також подобається. З ним займаються також психолог, логопед, є асистент вчителя. Всі вони відносяться до сина з повагою та любов'ю”, - розповідає Ірина Тичук, мати хлопця.
Але, на жаль, Дмитро не завжди може відвідувати школу та й не зі своєї вини. Зараз на вулиці жахлива ожеледиця і коли знайомі підвозять, то хлопець потрапляє до школи.
“Я зверталася до директора школи №18, і до керівництва Управління освіти з приводу забезпечити транспортом мого сина та ще одного хлопця, який мешкає недалеко від нас і навчаються вони разом. Але проблема не зрушила з місця”, - говорить Ірина.
З такої ж причини багато хто не відвідує і знов створений інклюзивно-ресурсний центр.
“Мені потрібно витрати півтори години щоб дістатись центру заради 20-хвилинного заняття”, - каже Альбіна Гребенюк.
Вікторія Головко каже, що в планах все ж таки є наміри перенести ІРЦ до центра Бахмуту. А обрали таке розташування (школа №2 - прим. ред), бо відповідало вимогам - транспортне забезпечення та вільні приміщення.
Також в ІРЦ очікують інші позитивни зміни - сподіваються, що педагогичний склад поповниться тренером з ЛФК, скоро вихователі зможуть використовувати в роботі нові спеціальні планшети.
Бахмутський ІРЦ може похвалитися сучасним кабінетом сурдопедагога. З'явився він завдяки бахмутчанки - Ольги Жиліної, яка брала участь в міському проекті “Бюджет участі”, хоча спочатку, з боку керівництва Управління освіти було непорозуміння. Зараз кабінет повністю оснащений - меблі, комп'ютерна техніка, спеціалізована програма придбані за кошти місцевого бюджету та меценатської допомоги. Батьки, діти яких мають порушення слуху, хотіли б вже відвідувати заняття, але поки кабінет не працює - чекають на вчителя, який придбає спеціалізоване навчання.
“Нещодавно до нас приїжджали спеціалісти з Києва - кандидат педагогічних наук інституту спеціальної педагогіки НАПН України, сурдопедагог Оксана Федоренко, яка запевнила, що за допомогою такої спеціалізованої програми “Світ звуків”, заняття може проводити й дефектолог. Я б з задоволенням приводила сина займатись”, - каже Ольга Жиліна.
Законодавча основа
Основи інклюзивної освіти передбачені у концепції «Нової української школи» - стратегії реформування середньої освіти до 2029 р. У НУШ кожен вчитель вмітиме працювати з дітьми з особливими освітніми потребами. Завдання «розроблення та запровадження обов’язкового курсу для всіх педагогічних працівників щодо особливостей роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в рамках інклюзивного навчання» включено до Плану заходів на 2017-2029 роки із запровадження «Нової української школи» і вже затверджено розпорядженням Кабміну. Наразі навчати вчителів основам інклюзивного викладання активно беруться партнери з Ізраїлю.
Отримати базові знання щодо інклюзивної освіти дає також змогу безкоштовний онлайн-курс для вчителів початкових класів на освітній платформі EdEra«Робота вчителів початкових класів з учнями з ООП». Крім того, модулі з інклюзії вже інтегровані в курси підвищення кваліфікації в Інститутах післядипломної освіти.
За впровадження інклюзивної освіти відповідальне Міністерство освіти і науки України, зокрема Директорат інклюзивної та позашкільної освіти.
Законодавчу основу утворює Закон України «Про освіту», ухвалений у травні 2017 року. За словами Марини Порошенко, після ухвалення цього Закону кількість учнів з ООП в українських школах збільшилася на 51%, а кількість інклюзивних навчальних закладів зросла на 42%. Загалом сьогодні кожна 6-та школа в Україні впроваджує інклюзивну освіту.
Фінансування інклюзії
Чи не вперше в Україні виділено значне державне фінансування на створення рівних умов для дітей з особливими освітніми потребами – 509 мільйонів гривень на 2018 рік. Саме у такому розмірі у держбюджеті передбачили субвенцію на інклюзивну освіту. Це означає, що з державного бюджету місцевим бюджетам передаються кошти на оплату додаткових освітніх послуг, корекційних розвивальних занять і придбання корекційного устаткування, що визначаються індивідуальною програмою розвитку дитини.
Після дискусій і вагань, за інклюзивне навчання пообіцяли і надбавки вчителям. З лютого 2018 року вчителі в підготовчих класах спецзакладів загальної середньої освіти отримуватимуть 20% в доплати за класне керівництво. Педагоги таких класів матимуть 15% надбавки за перевірку зошитів. Окрему доплату в граничному розмірі 20% установили для педпрацівників та помічників вихователів, які працюють в інклюзивних класах чи групах.
Що з інклюзією в Європі
Європейці розпочали створювати інклюзивне освітнє середовище раніше, ніж українці, тож і досягли помітних успіхів. Норвегія, Фінляндія, Німеччина почали цей процес орієнтовно з 60-х років, П країни Балтії та Польща – з 90-х.
Найкращими у процесі інклюзії є скандинави. У Норвегії усі школи інклюзивні, поняття спеціалізованих шкіл у них відсутнє. Тож у Норвегії інклюзія в середній освіті працює за замовчуванням. Зазвичай дитина йде в школу за місцем проживання, і якщо вона має особливі освітні потреби, то адміністрація школи, облаштувує необхідні умови для навчання.
У Фінляндії культура інклюзії також дуже сильна, і всі учні розпочинають навчання зі звичайних класів, за винятком дітей із сильною інвалідністю.У кожній загальноосвітній школі є інклюзивні та інтегровані класи. Інклюзивні – в яких дитина з особливими освітніми потребами навчається з асистентом, інтегровані – де вчаться тільки діти з особливими освітніми потребами, але беруть участь в інших активностях у школі.
Треба відмітити, що Україна, хоч і запізненням, але впроваджується інклюзивне виховання і поки ми ще на самому початку шляху. Хочеться бачити, щоб інклюзія працювала не лише за вказівкою та змінами у законодавстві, хочеться щоб вдячні відгуки від батьків дітей з інвалідністю лунали частіше, щоб фінансування інклюзії завжди було достатнім, щоб педагоги мали змогу переймати досвід в інших країнах, щоб люди з інвалідністю дійсно мали змогу жити та навчатись нарівні з іншими.
Ця публікація (стаття, аналітичний звіт тощо) була підготовлена в рамках проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу, який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та "Європейською правдою". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
Лариса також додала, що у разі згоди батьків віддавати дитину до інклюзивного класу, саме в інклюзивно-ресурсному центрі можна підготувати її до навчання в звичайній школі.
На жаль, місце для його розташування обрали не дуже зручне – майже на окраїні міста, достатись до нього важко, особливо, якщо діти з порушенням опорно-рухового апарату. Але, це, мабуть, єдиний суттєвий недолік бахмутського інклюзивно-ресурсного центру. Педагогічний склад центру намагається скласти комфортні умови для своїх вихованців. Там є великий зал для фізичних занять, сенсорна кімната, клас сурдопедагогу, кімната для відпочинку та виховних занять, сучасна туалетна кімната для дітей з інвалідністю.
Спортивний зал в КУ "Інклюзивно-ресурсний центр"
А про самих вихователів батьки та діти говорять лише приємні та вдячні відгуки.
«Я знаю всіх вчителів по іменах, вони допомагають моєму сину, навчають його, грають та займаються з ним. Я вдячна ним за позитивні зміни в розвитку моєї дитини», - розповідає Оксана Гапієнко, мама Олександра, у якого діагноз ДЦП.
Загалом, в Бахмуті проживає та навчається приблизно 380 дітей з інвалідністю, з них 220 дітей з особливими освітніми потребами. Форми навчання є різні - індивідуальна, інтегровані групи та інклюзивна форма навчання.
В інклюзивному просторі п навчаються 10 дітей, шість з них - це школяри та чотири - відвідують дитячі садочки. Всім дітям надається логопедична, психологічна допомога.
Дванадцятирічна Олександра, з діагнозом ДЦП, навчається саме в інклюзивному класі, в НВК №11.
“Дуже шкода, що інклюзія у нашому житті, нашій державі з'явилася дуже пізно - ми могли б уникнути багато проблем. І діти, і батьки, і вихователі. Але, нарешті, інклюзія є. Моя дитина навчається разом з іншими дітьми, в звичайній школі. І я всім серцем вдячна педагогам, дітям, асистентам, за те, що вони приймають мою Олександру такою, якою вона є”, - каже Альбіна Гребенюк, мати Олександри.
Дмитро Тичук, шестикласник з діагнозом ДЦП та з порушенням опорно-рухового апарату, у зв'язку з ремонтними роботами в його школі, перейшов в іншу та потрапив в інтегрований клас. Зараз вони, у трьох, з іншими дітьми з інвалідністю займаються основними заняттями, а музичне, фізичне виховання, трудове навчання діти отримують разом з усіма.
“Така форма навчання мені сподобалась більше. Мабуть залишимся в цій школі і надалі. Сину також подобається. З ним займаються також психолог, логопед, є асистент вчителя. Всі вони відносяться до сина з повагою та любов'ю”, - розповідає Ірина Тичук, мати хлопця.
Але, на жаль, Дмитро не завжди може відвідувати школу та й не зі своєї вини. Зараз на вулиці жахлива ожеледиця і коли знайомі підвозять, то хлопець потрапляє до школи.
“Я зверталася до директора школи №18, і до керівництва Управління освіти з приводу забезпечити транспортом мого сина та ще одного хлопця, який мешкає недалеко від нас і навчаються вони разом. Але проблема не зрушила з місця”, - говорить Ірина.
З такої ж причини багато хто не відвідує і знов створений інклюзивно-ресурсний центр.
“Мені потрібно витрати півтори години щоб дістатись центру заради 20-хвилинного заняття”, - каже Альбіна Гребенюк.
Вікторія Головко каже, що в планах все ж таки є наміри перенести ІРЦ до центра Бахмуту. А обрали таке розташування (школа №2 - прим. ред), бо відповідало вимогам - транспортне забезпечення та вільні приміщення.
Також в ІРЦ очікують інші позитивни зміни - сподіваються, що педагогичний склад поповниться тренером з ЛФК, скоро вихователі зможуть використовувати в роботі нові спеціальні планшети.
Бахмутський ІРЦ може похвалитися сучасним кабінетом сурдопедагога. З'явився він завдяки бахмутчанки - Ольги Жиліної, яка брала участь в міському проекті “Бюджет участі”, хоча спочатку, з боку керівництва Управління освіти було непорозуміння. Зараз кабінет повністю оснащений - меблі, комп'ютерна техніка, спеціалізована програма придбані за кошти місцевого бюджету та меценатської допомоги. Батьки, діти яких мають порушення слуху, хотіли б вже відвідувати заняття, але поки кабінет не працює - чекають на вчителя, який придбає спеціалізоване навчання.
“Нещодавно до нас приїжджали спеціалісти з Києва - кандидат педагогічних наук інституту спеціальної педагогіки НАПН України, сурдопедагог Оксана Федоренко, яка запевнила, що за допомогою такої спеціалізованої програми “Світ звуків”, заняття може проводити й дефектолог. Я б з задоволенням приводила сина займатись”, - каже Ольга Жиліна.
Законодавча основа
Основи інклюзивної освіти передбачені у концепції «Нової української школи» - стратегії реформування середньої освіти до 2029 р. У НУШ кожен вчитель вмітиме працювати з дітьми з особливими освітніми потребами. Завдання «розроблення та запровадження обов’язкового курсу для всіх педагогічних працівників щодо особливостей роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в рамках інклюзивного навчання» включено до Плану заходів на 2017-2029 роки із запровадження «Нової української школи» і вже затверджено розпорядженням Кабміну. Наразі навчати вчителів основам інклюзивного викладання активно беруться партнери з Ізраїлю.
Отримати базові знання щодо інклюзивної освіти дає також змогу безкоштовний онлайн-курс для вчителів початкових класів на освітній платформі EdEra«Робота вчителів початкових класів з учнями з ООП». Крім того, модулі з інклюзії вже інтегровані в курси підвищення кваліфікації в Інститутах післядипломної освіти.
За впровадження інклюзивної освіти відповідальне Міністерство освіти і науки України, зокрема Директорат інклюзивної та позашкільної освіти.
Законодавчу основу утворює Закон України «Про освіту», ухвалений у травні 2017 року. За словами Марини Порошенко, після ухвалення цього Закону кількість учнів з ООП в українських школах збільшилася на 51%, а кількість інклюзивних навчальних закладів зросла на 42%. Загалом сьогодні кожна 6-та школа в Україні впроваджує інклюзивну освіту.
Фінансування інклюзії
Чи не вперше в Україні виділено значне державне фінансування на створення рівних умов для дітей з особливими освітніми потребами – 509 мільйонів гривень на 2018 рік. Саме у такому розмірі у держбюджеті передбачили субвенцію на інклюзивну освіту. Це означає, що з державного бюджету місцевим бюджетам передаються кошти на оплату додаткових освітніх послуг, корекційних розвивальних занять і придбання корекційного устаткування, що визначаються індивідуальною програмою розвитку дитини.
Після дискусій і вагань, за інклюзивне навчання пообіцяли і надбавки вчителям. З лютого 2018 року вчителі в підготовчих класах спецзакладів загальної середньої освіти отримуватимуть 20% в доплати за класне керівництво. Педагоги таких класів матимуть 15% надбавки за перевірку зошитів. Окрему доплату в граничному розмірі 20% установили для педпрацівників та помічників вихователів, які працюють в інклюзивних класах чи групах.
Що з інклюзією в Європі
Європейці розпочали створювати інклюзивне освітнє середовище раніше, ніж українці, тож і досягли помітних успіхів. Норвегія, Фінляндія, Німеччина почали цей процес орієнтовно з 60-х років, П країни Балтії та Польща – з 90-х.
Найкращими у процесі інклюзії є скандинави. У Норвегії усі школи інклюзивні, поняття спеціалізованих шкіл у них відсутнє. Тож у Норвегії інклюзія в середній освіті працює за замовчуванням. Зазвичай дитина йде в школу за місцем проживання, і якщо вона має особливі освітні потреби, то адміністрація школи, облаштувує необхідні умови для навчання.
У Фінляндії культура інклюзії також дуже сильна, і всі учні розпочинають навчання зі звичайних класів, за винятком дітей із сильною інвалідністю.У кожній загальноосвітній школі є інклюзивні та інтегровані класи. Інклюзивні – в яких дитина з особливими освітніми потребами навчається з асистентом, інтегровані – де вчаться тільки діти з особливими освітніми потребами, але беруть участь в інших активностях у школі.
Треба відмітити, що Україна, хоч і запізненням, але впроваджується інклюзивне виховання і поки ми ще на самому початку шляху. Хочеться бачити, щоб інклюзія працювала не лише за вказівкою та змінами у законодавстві, хочеться щоб вдячні відгуки від батьків дітей з інвалідністю лунали частіше, щоб фінансування інклюзії завжди було достатнім, щоб педагоги мали змогу переймати досвід в інших країнах, щоб люди з інвалідністю дійсно мали змогу жити та навчатись нарівні з іншими.
Ця публікація (стаття, аналітичний звіт тощо) була підготовлена в рамках проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу, який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та "Європейською правдою". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
