Висаджують помідори, огірки та кукурудзу, відгодовують покинутих тварин та відновлюють свої будинки. До звільненого Богородичного повернулися два десятки людей. Населений пункт у Святогірській громаді на Донеччині зруйнувала армія РФ. Зараз всі будинки місцевих жителів розбиті, деякі вигоріли вщент, розбита й школа та храми. Люди які повернулися чекають на допомогу будматеріалами від волонтерів та місцевої влади. Про відновлення життя в Богородичному — у репортажі Суспільне Донбас.
Микола: розмінував подвір'я сам
Пошкоджена покрівля, вибиті шибки, розбитий паркан та посічене уламками подвір'я — в такий будинок після евакуації повернувся 78-річний Микола.
"Сарайчик був, там батьки, коли ще жили, корова була, поросятка", — розповідає чоловік.
Покинув Богородичне чоловік минулого року в травні, коли в селі почалися бої. До Святогірська тоді йшов пішки.
"Снаряди лягали, вже в погребі був. Обвалилася пригребиця, сам погріб цілий. На куту будинку теж прильоти були, але це вже після того, як я поїхав", — згадує Микола.
В евакуації, в Черкаській області, довго жити чоловік не зміг, повернувся два місяці тому. Тепер планує встигнути до зими полагодити хату. Все робить власноруч.
"Та я розмінував сам. Приїхав. У ясну погоду, не в туман, обходив навколо хати та по доріжках, і по городу, це зараз там бур'ян в пояс, а тоді не було і дивився все це. Тут тільки стіни. Треба дах, треба вікна, двері, все це робити. Пічка ціла, дякувати богові", — розподає чоловік.
Євген та Ольга: годували 17 собак
Відбудовують свою оселю самотужки і Євген з Ольгою, подружжя повернулося взимку.
"Ми тут сіли, і плакали, тут все зруйновано було. Скло, шифер, земля. Ми коли повернулися додому у нас дахів не було, пів року нас вдома не було, землю з городу покидало на дахи — трава росла на даху", — згадує Ольга.
Подвір'я вже прибрали, перекрили дахи, закрили вікна.
"Даху не було, шибок теж не було. Землі насипало всередину. Тут (в хаті) город був, це ми все згрібали", — показує зруйнований будинок жінка.
У селі залишилось багато покинутих тварин, подружжя щодня готували на сімнадцятьох собак, коли до Богородичного почали повертатися сусіди, деяких собак забрали до себе.
"Двері всі побиті уламками, дах, шифер потрібен, балки, все для покрівлі", — перераховує обсяг робіт Євген.
"Ми ще були тут, коли зруйнували храм. Ту ніч ще були, а рано вранці евакуювалися: пішки, самі виходили. Росія вже була на буграх, як бачили, що місцеві пересуваються — люди до колодязів води ходили набрати — вони все це бачили та по людях стріляли з чогось важкого. Летіли ракети, прям було чутно, як вони зі свистом летять", — розповіла Ольга.
Микола: разом із синами відбудовує дім
"Голодними не будуть" — жартує Микола і показує: на стелях ростуть гриби.
Чоловік з родиною повернувся тиждень тому. Дружина з молодшими дітьми у Святогірську, чоловік зі старшими синами разом відбудовують хати.
Хочуть перевезти родину додому. Проте, каже чоловік, станеться це не раніше наступного року.
"Жінка перша приїхала, воно все це обвалювалося, вона бідна все це прибирала. Так само з синами я там працював, а вона сюди приїжджала, хлопців винаймала, поки накрили. Я вже сюди приїхав і починаємо. Ну, а що? Треба щось робити. Добре всюди, але домівка є домівка", — каже житель Богородичного Микола.
Інший житель Богородичного на час постійних обстрілів на окупації не виїжджав. Він та його мати єдиними залишалися в селі.
"Ну а чому я зі своєї Батьківщини буду виїжджати? Кому я потрібен? При тому з такою матір'ю? Людина похилого віку. Кому я потрібен? Або вона кому потрібна?", — каже чоловік.
Пережили обстріли в підвалі, брата та невістку, розповідає Микола, ховав сам, коли їх вбило снарядами. Каже, життя зараз налагоджується: село звільнили, обстріли стихли, сусіди повертаються.
До повномасштабного вторгнення в Богородичному жили близько шести сотень людей.
Зараз всі будинки місцевих жителів розбиті, деякі вигоріли вщент, розбита й школа та храми. Люди, які повернулися, чекають на допомогу будматеріалами від волонтерів та місцевої влади.
