Сергій ЛІЛЕЄВ: Сьогодні у Слов’янську та Краматорську через постійні обстріли виживати важко…

Військова частина Сергія базується на сході країни - в Краматорську, але завдання виконують в межах району та на півночі області.

«Я там, де й раніше – виконую свої обов’язки прикордонника в Слов'янську та Краматорську. Що думаю про небезпеку, яку передбачають на День Незалежності? Думаю, що все, що ми могли побачити та відчути від моск@лів, ми вже побачили та відчули. Що ще страшніше може бути? Слов'янськ та Краматорськ майже щодня під обстрілами - сюди постійно щось прилітає. Сьогодні вночі, наприклад, у Слов’янську орки знищили приватний будинок».

 

«Що додає сил у цей непростий час?»

 

«Тішить, що ми нарешті почали завдавати ударів по військових об'єктах в Криму - це дуже потужний позитив. Як і удари по військових базах на окупованих територіях. Адже знову ж таки постає запитання - чого нам ще боятися? Може й узагалі уже час влучати по території Російської Федерації? Туди, скажімо, де є військові бази поблизу наших кордонів, чи якісь перевалочні пункти, про які нам точно відомо.

Коли прилітає по ворожому аеродрому, або по ворожій техніці, яка коштує багато мільйонів доларів, - то це серйозний крок до перемоги».

 

«Відчуваєте допомогу світу?»

 

«Думаю, всі її відчувають. Світ уже зрозумів, що таке Російська Федерація, і підігравати їй вже навряд чи хтось буде. У нас же чимало перемог на дипломатичному фронті. Поставки зброї відбуваються, і як би нам не хотілося того визнавати, насправді нам ніхто нічого не винен. Хіба що країни, які підписали Будапештський меморандум».

 

«Розкажіть про Слов'янськ та Краматорськ»

 

«Я постійно перебуває між цими містами – їжджу по службі. Можу сказати, що звідси таки чимало людей поїхало. Залишилася може чверть мешканців... У цих містах, звісно, виживати дуже важко. По-перше, через постійні обстріли можна загинути від уламків гранати, ракети, чи артилерії.

Але так само є проблема комунального колапсу. В Слов'янську, наприклад, важко з постачанням води. Уже кілька тижнів підвозять технічну… Аптеки, заправки та магазини працюють відповідно до тієї кількості мешканців, які залишились. Всього вистачає, тобто дефіциту поки нема. Постачання з Дніпропетровської області налагоджено.

І все ж я не радив би людям тут залишатися. Тут зараз мають бути лише ті, хто задіяний в життєдіяльності міста або в його обороні - військові та працівники комунальних служб. Тобто ті, без кого місто не може існувати. Але наражати себе на небезпеку просто так – невиправдано. Життя важливіше.

Проблема в тім, що чимало донеччан досі переважно не пересувалися навіть Україною, не кажучи вже про те, аби їздити за кордон. Тому вони дуже прив’язані до свого будинку. Їм, таке враження, часом навіть страшно дізнатися, що там в інших областях. Залишаються тут, бо тут хоч і обстріли, зате дах над головою. Отаке мислення. В основному це старше покоління, але зустрічаються і молоді сім'ї з дітьми».

 

«Коли очікувати на Перемогу?»

 

«Перемога звісно буде, але коли – важко сказати. Коли все починалося в лютому, я сподівався, що це триватиме не більше трьох місяців. …Зараз є небезпека замороженого конфлікту. Щоб не було як з Кримом чи окупованою частиною Донецької та Луганської областей, коли люди втратили свою землю на довгі 8 років. Не можна такого допустити – маємо перемогти і відвоювати всі свої землі».