Ситуація з водою на ТОТ Донеччини критична: чому вона має покращитися з захопленням росіянами Слов’янська та що насправді відбувається з екологією Донбасу

У проблемах з водопостачанням Донецька та інших міст під окупацією, ватажок днр очікувано звинуватив Україну, хоча ті ж Донецькі мережі знаходяться під управлянням російських комунальніх служб більше 10 років.

А що про цю проблему говорять українські екологи та енергетики?

Про те, чому ситуація залишається критичною, розповідає Вільне радіо.

У серпні 2025 року ситуація з водопостачанням на тимчасово окупованих територіях Донеччини залишається критичною. Жителі окупованої частини Донецької області вже встигли звернутися до лідера росії Володимира Путіна, аби він “вплинув” на ситуацію з водопостачанням у так званій “ДНР”.

На листі не зупинилися, і через критичну ситуацію з водою жителі Донецька записали відеозвернення до Путіна. У зйомках взяли участь діти, які просять “дядю президента” дати їм воду.

Російська окупаційна адміністрація змушена визнавати, що не здатна забезпечити місцеве населення питною водою. Зокрема, ватажок “ДНР” Денис Пушилін заявив, що розширення водогону “Дон — Донбас” не розв’яже всіх проблем з водою на окупованій частині Донеччини.

Вже у другій половині липня у Донецьку, Маріуполі, Макіївці, Харцизьку та інших містах окупованої частини регіону на тлі проблем з водопостачанням змінили графік подачі води. Подекуди її дають раз на два або ж навіть три дні — по декілька годин.

Через обміління Старокримського водосховища, яке після окупації стало основним джерелом води для Маріуполя, до міста почали завозити цистерни з водою для соціальних установ та людей.

Окупанти в ситуації звинувачують Україну. Ватажок “ДНР” не вперше говорить про так звану “водну блокаду”, яку нібито влаштувала Україна. Окупаційна влада звинувачує Україну в тому, що у 2022 році вона перекрила канал “Сіверський Донець — Донбас”, який насичував водою мережі.

Розв’язати цю проблему, за словами Пушиліна, можна в разі захоплення росіянами Слов’янська. Тоді ж окупанти нібито зможуть повноцінно запустити роботу каналу.

Але жодного підтвердження про перекриття каналу “Сіверський Донець — Донбас” з української сторони немає. Помітні проблеми з водопостачанням на окупованій частині Донецької області розпочалися під час відкритого вторгнення. Як розповів Вільному Радіо один із колишніх співробітників підприємства водопостачання Бахмутського району на правах анонімності, канал “Сіверський Донець — Донбас” припинив перекачувати воду у 2022 році, коли його перебили під час боїв.

Крім того, на початку 2025 року війська країни-агресорки вчергове пошкодили системи каналу “Сіверський Донець — Донбас”. Після цього ставленики Кремля залучили ресурси з додаткових джерел —  Вільхівського та Зуївського водосховищ.

У середині липня і українські захисники показали, як б’ють ударними дронами всередині труб каналу на Краматорському напрямку. Це рештки колишнього  “Сіверського Дінця — Донбасу” в районі Часового Яру.

Для довідки:

Канал “Сіверський Донець — Донбас” побудували у середині XX століття для забезпечення водою Донецької області. Він брав початок поблизу Слов’янська, а маршрут проходив через великі міста регіону — зокрема, непідконтрольні нині Горлівку та Донецьк, — і тягнувся до півдня, в напрямку Маріуполя.

Після початку бойових дій у 2014 році Україна не перекривала цей водоканал, (на відміну від Північно-Кримського каналу), адже він продовжував постачати воду до підконтрольного Маріуполя.

Однак після того, як на початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році гідротехнічну споруду зруйнували, більшість великих міст Донецької області втратили стабільне централізоване водопостачання.

Причини водної кризи: посушливий рік, війна, руйнування інфраструктури та бездіяльність окупантів

Втім, ця ситуація була цілком прогнозованою — про неї попереджали ще в травні. Зокрема, про це писав еколог, експерт Мережі захисту національних інтересів ANTS Олег Листопад. Фахівці у сфері водопостачання та енергетики наголошували: колапс системи водопостачання Донецької області — це наслідок багаторічної безгосподарності окупантів і масштабного руйнування водної інфраструктури внаслідок бойових дій.

“Це без перебільшення катастрофа. Донбас — один із найбільш маловодних регіонів України. Але ще до війни тут діяла складна система водозабезпечення: близько 60 насосних станцій, до 20 фільтрувальних, десятки водосховищ і каналів. Війна цю систему зруйнувала повністю. Водосховища під обстрілами, насосні станції знищені, електропостачання до них перебите. Все, що могло бути знищено, було знищено Росією”, — розповідає Вільному Радіо еколог, експерт Мережі захисту національних інтересів ANTS Олег Листопад.

Хоча цей рік справді став посушливим по всій Україні — через малосніжну зиму та суху осінь — водна катастрофа на Донеччині є радше штучною, ніж природною, стверджує фахівець. Він пригадує, що аналогічна ситуація була у 2020 році, однак тоді завдяки функціональній інфраструктурі вдалося уникнути масштабних наслідків.

“Посушливі роки були і раніше, але воду вдавалося зберегти у водосховищах, щоб не доводити до таких проблем. Але за останні роки все було або зруйновано, або доведено до повної непридатності”, — наголошує Листопад.

Генеральний директор “Центру екології та розвитку нових технологій” Владислав Антипов також вказує, що природні умови вплинули певним чином на цю ситуацію. Але катастрофічною її зробили дії окупантів. 

“Людина, коли хоче і має ресурси, вона природу перемагає. Інколи це погано, інколи це добре. Природні умови можуть бути складними, але з ресурсами та компетенцією все можна було вирішити. Ці території для Росії — як трофей. Турбуватися про людей там ніхто не буде. Варварський підхід, відсутність управління, відсутність координації. Це і є джерело кризи”, — пояснює Владислав Антипов у коментарі Вільному Радіо.

Про те, що проблеми з водозабезпеченням Донеччини спричинені багатьма чинниками, говорить і керівник відділу енергетики Центру екологічних ініціатив “Екодія” Костянтин Криницький. Він зазначає, що Донецька область завжди була маловодним регіоном. Але поки території були підконтрольні Україні, таких гострих проблем із водопостачанням не виникало.

“Ми як громадська організація працювали з громадами вугільних містечок Донецької області ще у 2018 році. Покровськ, Мирноград — для них вже тоді було актуальним питання саме водозабезпечення. Це не нова проблема. Але за ці роки окупаційна влада не робила нічого. Закривалися шахти, їх затоплювали, соціальні та гуманітарні питання навіть не намагалися розв’язувати”, — підсумовує Криницький.

Водогін з Росії не виправдав очікувань

Окупанти намагалися розв’язати проблему з водопостачанням. Ще у листопаді 2022 року заявили про будівництво водогону до окупованих районів Донеччини з території російського Ростова-на-Дону. Тоді про плани будівництва “від Дона до Донецька” заявив голова окупаційної адміністрації утворення “ДНР” Денис Пушилін.

Начальник ДП “Донецькгеологія” Микола Жикаляк тоді називав проєкт “Дон — Донбас” “великою утопією”. Для Вільного Радіо він пояснював, що  канал “Сіверський Донець — Донбас” свого часу побудували в основному для забезпечення водою промислових підприємств Донеччини. Але тепер регіону потрібно набагато менше води, ніж до 2014 року, бо потреби промисловості забезпечувати вже не потрібно.

Та попри побоювання щодо надмірної потужності нового водогону, виявилося, що “Дон — Донбас” усе одно не дає достатньо води. Він або не працює, або працює з перебоями, зазначає Олег Листопад.

“Цей водогін — як чайною ложкою заповнити порожнє відро. Потужностей недостатньо навіть для побутових потреб. А річка Дон теж потерпає від нестачі води. Додайте до цього типову російську корупцію — гроші вкрадені, роботи неякісні. Результат зрозумілий”, — констатує еколог Листопад.

Все, що змогли зробити росіяни, наголошує Олег Листопад, — це зруйнувати розгалужену, складну й ефективну систему водопостачання.

Шахтні води: скоріше небезпека, ніж ресурс

На окупованих територіях як “альтернативу” розглядають шахтні води. Експериментувати почали ще у 2022 році. Тоді через гостру нестачу води не могли запустити значну частину котелень та почати опалювальний сезон. Щоб поповнити дефіцит води, окупанти пробували заливати у тепломережу очищену воду з шахти. 

Перед тим як заливати шахтні води у мережу опалення, воду намагаються очистити. Але це дорого та складно — це визнають і самі російські найманці. За ці роки поставити на потік цей спосіб, схоже, не вдалося. 

“Технології очищення існують, наприклад, зворотний осмос. Але це надзвичайно дорого навіть не як інвестиція, а операційно. Очищена вода виходить такої собівартості, що її дешевше з-за кордону привезти літаком. А якщо вони без очистки планують пустити шахтну воду у труби, то вода просто все роз’їсть, бо склад там дуже агресивний. Зроблять це і можуть попрощатися загалом із системою опалення”, — каже Антипов.

Костянтин Криницький з ГО “Екодія” доповнює, що у світі, наприклад, у Німеччині та Нідерландах, є такі приклади очищення. 

Ще одна екологічна проблема, яка потребує уваги — це небезпека затоплення шахт, говорить Владислав Антипов. Їхнє закриття без дотримання технологій призводить до затоплення підземних виробок і проникнення токсичних вод у джерела питної води.

“Коли ці шахраї, які себе називають владою, вимикають водовідлив шахт на Донеччині — це одразу потрапляння шахтних вод до поверхневих. Проблеми виникають зі свердловинами, бо вода вже буде забруднена”, — пояснює генеральний директор Центру екології та розвитку нових технологій.

Експерт нагадує про аварію на хімзаводі “Стирол” у Горлівці, коли забруднення з підземних вод дійшло аж до Сніжного і Красного Луча, попри відсутність видимого зв’язку між шахтами на картах. Це підтверджує складність і непередбачуваність геології українського сходу.

“Донбас під землею — як сир із дірками. Але масштаби цього сиру навіть приблизно ніхто не уявляє”, — зазначає Антипов.

Українська допомога технічно неможлива

Наразі реальних технічних можливостей для допомоги зі сторони України немає, переконаний еколог Олег Листопад.

“Навіть якби ми хотіли — це технічно майже неможливо. Той же канал “Дніпро — Донбас” був створений для інших задач. Одна гілка дійсно подає дніпровську воду в напрямку Сіверського Дінця, але канал складний, і вода, яку можна було б подати, вже не дійде до споживача — бо розподільна інфраструктура знищена. Це нереальний проєкт”, — каже Листопад.

“Там лінія фронту. Ми не можемо просто прийти і сказати: “Не стріляйте, ми воду привезли”. 

Прогнози щодо водної кризи: буде тільки гірше

Всі експерти одностайні: ситуація буде лише погіршуватись. Окремі дощі чи зміни клімату можуть трохи її полегшити, але не розв’язати. Людям доведеться виїжджати з регіону.

“Не врятують ні водовози, ні свердловини. У регіоні просто немає достатньо води. Можливі інфекції, антисанітарія. Люди, які вирощували їжу на городах, тепер цього зробити не можуть. Це катастрофа, і вона тільки посилюватиметься”, — наголошує Листопад.

“Управлінські помилки накопичуються. Природа може дати дощі, але система деградує кожен день. Якщо колапс на ТОТ настане — його вже не виправити навіть сприятливою погодою”, — підсумовує Антипов.

 Ханжонківське водосховище на річці Кринка в Донецькій області. 

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі