Скрутні часи об’єднують людей: доведено жителями Щурового
Рейтинг користувача: 4 / 5
Курортне село Щурове завжди було одним з найулюбленіших місць відпочинку жителів Донецької області. Раніше тут знаходилось понад 70 турбаз, пансіонатів та дитячих таборів. Сюди щороку приїздило багато людей з Донецька, Макіївки та інших як великих міст, так і невеликих населених пунктів області.
Коли тільки почалася війна у 2014 році більшість баз відпочинку занепали, оскільки підприємства, на балансі яких вони перебували, залишилися на тимчасово непідконтрольній території.
«Трохи згодом сюди почали приїжджати переселенці з тимчасово окупованих територій. Вони жили на цих базах, і приблизно з 2016 до початку вже повномасштабної війни тут було якесь життя. Були й просто відпочивальники. Роботи немає, тож більшість місцевих мешканців працювали саме на цих базах відпочинку», – розповідає староста Анатолій Кличков, який сам переїхав з Донецька і сьогодні опікується тими, хто залишився в Щуровому.
А вже за 8 років і саме Щурове опинилося в російській окупації. Українські військові повернули його під свій контроль 16 вересня 2022 року.
Місцеві згадують, що навесні були сильні обстріли. Окупанти, перед тим, як зайти в населений пункт, вели по ньому щільний вогонь. Тому вцілілих баз відпочинку та приватних будинків тут небегато. Більш-менш вцілілими залишилося 18 будинків, в яких і живуть місцеві мешканці. Переважно це люди старше середнього віку. Найстаршому чоловікові 81 рік…
Раз на тиждень Анатолій їздить в Лиман. І щоразу пропонує всім, кому потрібно «в місто», поїхати разом із ним.
«Мої бабусечки сідають в машину і ми їдемо разом. Поки я в церкві чи займаюсь якимись справами, вони ідуть на ринок або в магазини, щоб купити якісь продукти, в аптеку за ліками тощо. Тобто кожен займається своєю справою. А потім збираємось та їдемо додому. А інколи просто просять щось купити та привезти».
У Щуровому досі немає світла. Щоб зарядити телефон, наприклад, приходять до старости – у нього постійно працює генератор. Крім того, тепер для села у Лимані видали ще два генератори, тож якось перебиваються.
«Поки що світла немає, хоча я давно вже подавав заявки. З головою району Журавльовим на зв’язку постійно, але ж він не може вирішити це питання – дав генератори. Обіцяють відновити ближче до осені. Тож чекаємо».
Наразі всі «бабусечки» займаються своїми городами. Що вирощують – несуть і старості.
«Я їм кажу, нащо воно треба, ті городи. Спина болить, голова крутиться, а ні – копошиться. А потім пригощають всіх, і мене у тому числі. Діляться урожаєм – полуничка, малинка, смородина… Тепер вже кабачки та огірки пішли. Дивлюсь на них і радію. Ви ж розумієте, вони не звикли сидіти без роботи – це дуже працьовиті люди й нічого їх не зупинить, навіть вік та війна».
Окремо розповідає, що всі в селі дуже дружні один до одного, підтримують. Ніхто не свариться, нічого не ділять між собою. Всі разом отримують гуманітарну допомогу, яку періодично привозять місцева влада, волонтери та передають церкви. Тож живуть, наче одна родина.
«Буває, проходжу повз і просто кажу, що чомусь пиріжків хочеться, а вона за годину-дві вже приносить. Тільки з печі. Інша ділиться яйцями, які несуть її кури. Лікують одна одну, вимірюють тиск, знають у кого що болить та турбуються».
Нещодавно до Щурового завітали медичні волонтери, які провели первинний огляд, взяли аналізи, надали консультації та залишили ліки тим, кому це потрібно. Анатолій скерував їх у сусідні села, де ситуація ще гірша, ніж тут. А взагалі, якщо є потреба, то приходять до старости і тоді або він дзвонить лікарю й отримують консультацію по телефону, або вже везе у найближчу лікарню.
Сьогодні Анатолій збирає заявки на дрова та відвозить до голови району. Кому потрібно роздрукувати чи заповнити – допомагає. Впевнений, що все буде добре. Головне – щоб скоріше була перемога.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
