Три дні, що змінили долю: родина Косевич із Ярової про війну та евакуацію
Олена Григорівна Косевич майже три десятиліття прожила у селищі Ярова, що на Донеччині. Разом із чоловіком вони виховали трьох дітей, збудували дім власними руками, а згодом пережили окупацію, рік без світла і евакуацію, яка відбулася за три дні до трагедії, що забрала життя 25 людей. Сьогодні подружжя мешкає у Запоріжжі поряд із дітьми й онуками.
Своєю історією Олена поділилася з журналістами "Слов'янських відомостей".
За її словами, до Ярової родина переїхала з Добропілля заради здоров’я дітей. Старший син був дитиною з інвалідністю від самого дитинства, доньки також хворіли, і лікарі радили змінити клімат. Грошей в родині було небагато, тож будинок, який вдалося купити, був після пожежі — без вікон і дверей, без жодного ремонту.
"Чоловік тоді отримував 40 рублів у совхозі й постійно працював. До цього я ніколи не тримала шпателя в руках, але сама штукатурила стіни, робила ремонт. Разом потроху навчилися і відновили хату", — пригадує жінка.
Життя налагодилося й все було добре, якщо не враховувати стан самої Олени. Кілька років тому з'явилися проблеми зі здоров'ям і жінці довелося опановувати вже нове життя — з ходунками, без яких вона не могла пересуватися. Але й це не зламало, бо навіть у такому стані навчилася займатися господарством, готувати їжу й навіть полоти бур'ян на городі, де вирощували фрукти та овочі.
Життя під час окупації та після звільнення Ярової
Проте у 2022 році війна зруйнувала мирне життя та прийшла прямо в Ярову разом із окупантами. Три місяці сім’я провела у підвалі разом із сусідами.
"Ми боялися навіть носа висунути: свистіло, летіло, било. На вулицях та в будинках росіяни, у дворі валялися деталі від російських танків. Ми більше року прожили без світла — прали руками, воду брали з колодязя. Не знаю, як це все витримали", — каже Олена.
Серед постійних вибухів і страху Олені допомагало рукоділля.
"Я плету прикраси з бісеру, в’яжу гачком і спицями. Це мій спокій. Коли руки зайняті, забуваєш про війну. Дуже багато виробів дарувала — і людям, які допомагали перекривати дах, і навіть іноземцям, що приїжджали в село.", — розповідає вона.
Після деокупації Ярової жінка в'язала теплі шкарпетки українським військовим. А ще — готувала їм різні смаколики, бо має великий кулінарний досвід.
"Мені хотілося їм щось приготувати, побалувати смачненьким, щось таке приємне зробити. І це не складно, коли в радість", — каже вона.
Якби не виїхали — чоловіка б вже не було
Попри загрозливу ситуацію на фронті, просування окупантів та регулярні обстріли подружжя довгий час не хотіло залишати дім. Не погоджувалися, навіть коли діти кликали у більш безпечне місце, куди виїхали раніше.
Рішення пришвидшило керівництво громади: приїхали голова і секретар, щоб евакуювати Олену.
"Вони сказали, що хочуть мене, як особу з інвалідністю, вивезти. А як я поїду? А чоловік мій тут залишиться? Ні. Такий варіант навіть і не розглядали. Просто одразу подзвонили дітям, розповіли про ситуацію й вони за три дні знайшли машину для евакуації (волонтерів). Знайшли нам маленький будинок у Запоріжжі. Так, живемо не безплатно, трохи складно фінансово, бо ми пенсіонери, але ж у безпеці. Чи було страшно їхати? Так. Чи хотілося залишати рідну хату? Ні. Але можу сказати, що зараз ми тут, І жодного разу не пошкодували", — каже Олена.
Через три дні після їхнього виїзду у селі сталася трагедія. Обстріл накрив чергу людей, які чекали отримання пенсії.
"Я говорила телефоном з нашою жіночкою, з Ярової, яка вижила тільки тому, що на неї впали тіла двох загиблих чоловіків. Те, що вона розповіла… Оці голі тіла, розірвані на шматки… Я не знаю, як це все можна витримати після побаченого. Та й взагалі, там же всі були знайомі… І якщо б ми не виїхали перед цим, то і мій чоловік стояв би у тій самій черзі".
"Не чекайте до останнього"
Сьогодні поруч із нею — три доньки та вісім онуків. У сім’ї вже є й правнучка. Попри важкі спогади, жінка зберігає силу і віру:
"Нам не дається те, що ми не можемо витримати. Все по силах. Але я хочу сказати тим, хто ще залишається там: не чекайте... Якщо є можливість, якщо є куди — виїжджайте. А далі вже видно буде".
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
