«Тут від мене більше користі»: історія краматорського вогнеборця

Олександр Пленько — пожежний-рятувальник 30-ї державної частини Краматорська. У лавах ДСНС він служить із 2021 року, нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Історією про Олександра Пленька поділилося Головне управління ДСНС України у Донецькій області.

“Для мене, як рятувальника, найголовніше — підтримка. І не лише від рідних, а й від тих, хто поруч на виїздах, під обстрілами, у диму та вогні. Наш колектив — це як один злагоджений механізм: кожен знає свою справу, кожен тримає плече товариша. Без цієї єдності неможливо ні врятувати, ні вистояти” – каже Олександр.

До служби в ДСНС Олександр десять років працював на заводі. Каже, що саме дружня порада стала поштовхом до змін. «Після школи я закінчив технікум і пішов на завод. Згодом друг запропонував спробувати себе у ДСНС. Я вирішив, що тут від мене буде більше користі. Уже чотири роки служу і не жалкую ні на мить», — розповідає він.

Повномасштабну війну Олександр зустрів у рідному Краматорську. З перших днів залишився на посту, розуміючи, що людям потрібна його допомога.

578497613 1261888622646540 5932575889195796667 n

«На початку березня 2022 року після обстрілу було зруйновано дев’ятиповерхівку. В одній із квартир загинула людина, у всьому будинку повибивало вікна й двері. Ми обходили квартири, шукали постраждалих, евакуювали мешканців. Виносили лежачих, допомагали літнім людям дістатися швидкої», — згадує рятувальник.

578074241 1261888585979877 9135263671311481232 n

Олександр каже, що служба в ДСНС стала для нього справжнім покликанням — справою, у якій він щодня відчуває, що робить щось важливе для людей.

Іноді буває, що те, що бачиш перед собою, назавжди закарбовується в пам’яті. Для Олександра таким днем стала трагедія у Костянтинівці. Місто після обстрілу стояло в диму, повітря було важке від гару й розпачу. “9 серпня 2024 року в Костянтинівці окупанти завдали удару ракетою Х-38 по торговельному центру. Тоді загинули 14 людей, ще 44 були поранені. Коли ми прибули, все було в диму. Ми розбирали завали й гасили пожежу, бо під уламками залишалися постраждалі. До нас зверталися люди, які шукали своїх близьких: показували фото, питали, чи не бачили ми когось у такому одязі. А ми розуміли, що впізнати майже неможливо — усе обвуглене, чорне. То була важка зміна — і фізично, і морально”, — ділиться пожежний-рятувальник.
В Олександра є дружина, яка розуміє, наскільки важливою є не лише підтримка на відстані, а й присутність поруч. Тому разом із ним вона мешкає в Краматорську, попри всі ризики. Бо для неї бути поряд — це теж своєрідна служба: служба віри, любові й підтримки.
У вільний від служби час Олександр любить проводити з коханою дружиною, гуляючи містом разом із домашніми улюбленцями. Він також займається спортом — це допомагає підтримувати гарну фізичну форму та відновлювати душевну рівновагу після складних робочих днів.
“Я мрію, щоб скоріше закінчилася війна. А тоді вже хочу поїхати на море — просто полежати під теплим сонцем, відчути спокій і тишу”, — Олександр Пленько.
577480727 1261888809313188 6603680445720380742 n
Завантажити ще...