«В окопах немає атеїстів, а наша задача – бути поряд», – військовий капелан
Рейтинг користувача: 4 / 5
До Слов’янська і на фронт Донеччини завітали волонтери та капелани «Першого українського батальйону військових капеланів».
«Ми стали частиною цього батальйонну рік тому, коли почалася повномасштабна війна. У той час я та мій тесть гнали машину до старшого брата моєї жінки в Краматорськ, і вирішили поїхати з командиром батальйону – Русланом Бусько, щоб подивитися, що і як він робить. Тоді зрозуміли, що це саме те, чого ми хочемо і чого, в певному сенсі, Бог хоче від нас. Ми тоді якраз переїхали з Києва на Закарпаття, і там почали шукати чим зайнятися, щоб бути корисними. І саме в той момент зрозуміли, що Бог кличе нас служити військовим. Згодом знайшов людей, які хотіли брати участь в волонтерській діяльності, заснували БО «Благодійний фонд «Відбудова та відновлення» – розповів військовий капелан Павло Васютинський.
Спочатку це була команда з 5-6 людей, які працювали на місці. А потім вже почали приїжджати на схід країни, коли наші військові звільнили Ізюм. І тепер раз на місяць приїздять із Закарпаття на Донбас, щоб так чи інакше підтримати військових. Щоразу везуть із собою якусь допомогу. Це можуть бути продукти, генератори, повне обмундирування для тих, у кого все погоріло тощо.
«Але перш за все, це слово Боже. Ми молимось, підтримуємо. І зараз бачимо таку тенденцію, що ті військові, котрі знаходяться на нулі або працюють зовсім поруч, серед них майже немає атеїстів. Всі слухають, всі сприймають і шукають Бога. Серце радіє, тому що ти розумієш, що це перспектива в майбутнє. Що вони будуть з Богом в будь-який момент, що б з ними не сталося».
Цього разу капелани були біля Куп’янська, де точаться найзапекліші бої.
«Ми приїхали в одне село і дізналися, що деякі військові, з якими працювали… Хтось потрапив у полон, хтось помер, хтось отримав поранення. Дуже боляче це чути. Дуже. Але, знаєте, нас це ще більше мотивує приїздити сюди. Бути поруч. Говорити про Бога тим, хто, на жаль, може дуже швидко піти з цього життя. Особисто для мене це наче заходити в кімнату і вкручувати лампочки, включати світло. І ти намагаєшся включити якомога більше, бо це дуже важливо саме тут».
На війні дійсно немає атеїстів, особливо в окопах під час обстрілів. Але капелани – це не тільки молитва.
«Ми намагаємось просто бути поруч. Капелани – це, перш за все, служіння присутністю. Інколи просто бути вухами. Іноді людині потрібно виговоритися і вона сама дійде до певної думки, котра направить її у вірному напрямку».
Крім того, саме вони встановили великий хрест на дорозі між Слов’янськом та Бахмутом, щоб кожна людина, яка проїжджає повз, кожен військовий могли зупинитися та помолитися, або хоча б просто згадати про Бога в цю хвилину. А ще – організували дитячій табір у Слов’янську та роздали гуманітарну допомогу жителям міста.
Довідка. «Перший український батальйон військових капеланів» – це українська міжконфесійна громадська організація, до складу якої входять священники із протестантських та православних церков, психологи, парамедики, волонтери. Вона була створена ще на самому початку війни – у липні 2014 року після виїзду до зони АТО в м. Щастя Луганської області.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
