Валерія Костюшко: Вірю в людей та відродження Святогір’я

Валерії Костюшко довелося тричі змінювати місце проживання через російську агресію. Вперше війна торкнулася її ще в дитинстві, коли довелося залишити рідну Молдову через війну у Придністров’ї та переїхати в Донецьк. У 2014 році через російську окупацію шлях привів до Святогірська, де вона розпочала активну волонтерську діяльність, прагнучи створити місто майбутнього. У 2022 році історія повторилася — знову війна, тимчасова окупація та черговий переїзд вже у Дніпро. Проте серце Валерії залишилось у Святогірську й вона знову поринула у волонтерську діяльність, охопивши підтримкою тих, хто найбільше її потребував.

Святогірськ — унікальне джерело сили

У цьому мальовничому місті з сосновими лісами, кришталевою водою та знаменитими дзвонами Валерія відчула бажання змінювати світ на краще. Її активність почалася з екологічних акцій — прибирання сміття та організації суботників, до яких активно приєднувалися місцеві жителі й студенти, які допомагали очищувати природу Святогір’я. Тоді, за словами волонтерки, жовтий пакет «став справжнім символом екологічної свідомості святогірців».

З часом у Валерії виникла ідея перетворити занедбану ділянку землі на затишний сквер і вона розповіла про це друзям-переселенцям. Тоді ж звернулися до місцевої влади за дозволом на реалізацію проєкту й одразу взялися до справи. Так народився «Казковий ліс» — перший та єдиний у громаді сквер для відпочинку, що став результатом спільних зусиль громади.

Лавки, урни, спортивний майданчик, сцена та тенісний стіл — усе це будувалося силами місцевих жителів за сприянням благодійників і підприємців. Поступово «Казковий ліс» став ще й соціальним центром для проведення свят і заходів, адже за п’ять років його існування громада організувала тут безліч подій для дітей і дорослих.

Виклики породжують силу та єдність

Нове випробування очікувало на Валерію та її родину 24 лютого 2022 року, коли знову довелося залишити свій дім. Проте навіть в умовах війни жінка не припиняла діяти, вірячи, що тільки працею та допомогою іншим можна подолати страх і повернути життя до стабільного стану та гармонії.

Валерія розповідає, що тоді серед місцевих не було як паніки, так і повного усвідомлення масштабів чергового етапу війни. Натомість люди були зосереджені, розуміючи, що потрібно діяти. На другий день після початку повномасштабної війни організували евакуацію дітей до Харкова, а звідти — до Польщі.

«Мені подзвонив знайомий та запропонував допомогу з організацією евакуації дітей із Харкова до Польщі. Тоді було все наче в тумані, а усвідомлення реалій війни настало зі звуками вибухів, які вперше почула вже на вокзалі у Харкові. А потім особливо яскраво це відчуття загострилось, коли вирушила додому та дізналася, що окупанти майже підійшли до Харкова, на трасі горіла військова техніка, вже були жертви серед цивільних і довелося повертатися назад до вокзалу», — згадує Валерія.

У цей час пролунав перший дзвінок зі Святогірська з проханням про допомогу: керівник місцевого комунального підприємства просив допомогти облаштувати бомбосховище і вона, знаходячись на вокзалі в Харкові, записала відеозвернення до містян. Прохання опублікувала в місцевому чаті, який став важливим інструментом для вирішення багатьох питань — від евакуації до пошуку близьких і забезпечення містян необхідним. Вже наступного ранку вона вирушила до Святогірська.

Повернувшись додому, Валерія одразу занурилась у волонтерську роботу. Разом із БФ «Слов’янське серце» шукали транспорт, водіїв, супровід, бензин для евакуації людей зі сторони Ізюма та Осколу. Попри всі виклики вони змогли зібрати гроші та забезпечити місто і людей медпрепаратами першої потреби. На той час екстрені служби Святогірська припинили роботу, а більшість медиків амбулаторії виїхали. За словами Валерії, залишався тільки молодий фельдшер Володимир Пономарьов, який міг надавати допомогу, та той запас ліків, що їм вдалося зібрати. Тому активісти організували «МедШтаб» та проводили для всіх охочих майстер-класи з домедичної підготовки.

«Я абсолютно впевнена, що це все вдалось тоді пережити тільки завдяки людям, які об’єдналися та спільними зусиллями намагалися робити все, що від них залежало», — впевнена волонтерка.

У фокусі уваги саме ті, хто найбільше потребують допомоги

Після визволення Святогірська Валерія Костюшко активно почала займатися допомогою безпритульним тваринам.

«До цього у мене не було такого досвіду, але ситуація була критичною. Взагалі це все почалося ще під час окупації міста. Тоді одні люди почали в чаті шукати своїх домашніх улюбленців, яких не змогли одразу вивезти, а інші залишалися у Святогірську й готові були годувати, але не було чим. Ми знайшли таку можливість і навіть тоді, коли там були загарбники, вдавалося передавати корм», — каже Валерія.

Згодом Валерія змогла організувати співпрацю з благодійниками та знайшла людей, які прихистили у себе багато тварин. «Відповідальні опікуни», як вона їх називає, отримували корм для своїх пухнастиків, а волонтерка домовлялася з фондами та гуманітарними організаціями не тільки про їжу, а й про проведення у громаді заходів зі стерилізації та вакцинації. Так, попри складнощі та виклики, більшість тварин обробили та знайшли їм нових власників або тих, хто взяв їх під опіку. Водночас жінка додає, що дуже велику частину потреб у кормі закривала саме спільнота місцевих жителів, і продовжує робити це зараз.

Опікується Валерія й дітьми, яких наразі дуже багато у Святогірській громаді. Під час чергової поїздки до Святогір’я вона допомагала з організацією святкового туру  «Різдво на фронті» та познайомилась з Катериною Гавриловою з Полтави, яка під час заходу влаштовувала музичні заняття для дітей. Успіх такої ініціативи надихнув продовжувати подібні заходи по всій громаді, адже музика стала важливим способом підтримки дітей під час війни. Ідею підтримала композиторка Ірина Гоулд, яка дізналась про ініціативу та у квітні 2023 року привезла й подарувала перші музичні інструменти дітям.

«Як би не було складно зараз, вірю в людей і в те, що Святогір’я відновиться»

Щодо планів на майбутнє та мрій Валерія, трохи стомленим голосом, каже, що останнім часом, як і більшість волонтерів, трохи відчуває емоційне вигорання. Однак одразу ж додає, що «це, звісно, не означає зупинку всіх процесів».

«Силами місцевих жителів намагаємося продовжувати підтримувати тварин. Завдяки VFUUK діти продовжують займатися музикою. Процеси, запущені на ентузіазмі, продовжують жити зараз навіть з мінімальним вкладенням енергії. Це мене дуже підтримує! А ще радує прихід весни, пробудження природи — одне з головних моїх джерел натхнення. Для того, щоб активно займатися громадською та волонтерською діяльністю необхідно бути в ресурсі, адже я точно знаю, що один у полі не воїн і завжди потрібна підтримка людей. Але щоб надихати інших треба самій горіти. Вірю, що з приходом весни прокинуся і я, що маленький струмочок знову стане вируючою і повноводною річкою. А ще у мене є абсолютна віра в те, що попри колосальні втрати природних ресурсів через цю кляту війну Святогірськ відновиться та відродиться. Я в цьому переконана, бо люблю наших людей і вірю, що разом ми здатні зробити цей божевільний світ трохи світлішим», — резюмувала Валерія Костюшко.

 

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі