Як росія знищила нацпарк «Святі гори»

Національний природний парк «Святі Гори» розташований уздовж русла Сіверського Дінця від Харківської області на північному заході і до Луганської на сході в Слов’янському, Лиманському і Бахмутському районах Донеччини.

Від початку повномасштабного вторгнення Нацпарк «Святі гори» окупанти знищили на 20%. Таку інформацію ще на початку 2023 року опублікувало Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. Однак відтоді російські вояки регулярно продовжують руйнувати територію парку — чи не щодня у лісових масивах більшає нерозірваних снарядів. Ті ж, які вибухають — нищать дерева, рослини, тварин і ґрунт, на якому після цього може більше нічого не вирости.

Збитки, які завдала росія після повномасштабного вторгнення, у парку «Святі гори» підраховуються не лише за кількістю потрощених споруд, а й за кількістю втраченої техніки, розміром й видами лісових насаджень — фауни й флори. Крім того, одна з найважливіших статей у підрахунках — земля, пошкоджена сполуками від вибухів і пожеж, розповідає журналістам «Вчасно» директор національного природного парку «Святі гори» Сергій Приймачук.

«Кінцевий збиток буде підрахований уже після розмінування, коли наукові відділи зможуть вийти на місця й безпечно їх досліджувати на забруднення та заподіяну шкоду. На це потрібен час. Але та сума збитків, яку підрахували й ми, й Держекоінспекції - 16 млрд грн. Це лише попередній підрахунок. І варто врахувати, що він лише частковий, оскільки переважна частина національного парку замінована — ми туди не заходимо», — наголошує директор «Святих гір».

Крім того, станом на зараз недоотримана вигода національного парку «Святі гори» — близько півтора мільйона гривень. Раніше цю суму вдавалося зібрати за сезон екскурсіями (парк мав договори з екскурсоводами). Туристи, які приходили на екологічні маршрути, також давали дохід. Але кілька майбутніх років цей прибуток буде нульовим. Однак Сергій Приймачук наголошує: ця сума — мізерна порівняно з тими збитками, які нанесла росія повномасштабним вторгненням.

«На протитанковій міні у нас підірвалася машина, співробітник — на «пелюстці»: умови роботи, в які рашисти «загнали» працівників нацпарку 

Станом на сьогодні силами ДСНС на території «Святих гір» розміновано 150 га. Це мізер — оскільки територія усього парку — 11 тисяч га. Це всього 1,36%, однак і ця цифра — досягнення, тому що ворог лишав після себе такі розтяжки та міни, які доведеться знешкоджувати десятиліттями.

«Коли загарбники скидали на наші ліси снаряди, ми не дали розповсюджуватись лісовим пожежам. Ті, які виникали, ми локалізували, хоча в умовах війни це зробити нелегко. Тим паче майже вся територія замінована. Були випадки, коли у лісі рвалися снаряди, що лишалися в окопах після росіян. У самому лісі ж є хитрі приспособи окупантів, які не дають переміщувати боєприпаси чи міни. Тому саперам доводиться підривати їх на місці», — пояснює Сергій Приймаченко.

«Ми всередину лісу ні на початку деокупації, ні зараз не заходимо — бо там вибухають і пелюстки, й цілі снаряди, і патрони… Я не дозволяю, щоб туди взагалі хтось ходив», — пригадує Максим Хохлов, працівник «Святих гір».

На сьогодні зі 117 співробітників на роботу офлайн у природний парк повернулися 66 працівників. Однак попри заборону заходити на заміновану територію — небезпеку становлять і ті, ділянки, які вважалися безпечними. Зокрема, за рік від деокупації було кілька випадків, коли й співробітники «Святих гір», і місцеві підривалися на розтяжках і мінах.

«Наш співробітник підірвався на пелюстці, громадянка на території підірвалася — їй відірвало ногу. Машина на протитанковій міні (підірвалася — ред.). Тому ми обережно ставимось до відвідин парку. З населенням проводимо роботу, щоб вони взагалі не заходили на територію — ні по гриби, ні на відпочинок. Хоча який у нас може бути відпочинок, якщо за нами — лінія фронту? Сюди прилітають і ракети, й міни», — пояснюють працівники парку. 

«Є боєприпаси, які реагують на вібрації - тому розмінування може затягнутися на десятиліття»

Водночас працівники природнього парку визнають: тварини у лісі підриваються на розтяжках і залишених боєприпасах. Однак на тих територіях, куди лісівники «Святих гір» мають доступ, таких випадків не фіксували — оскільки вглиб масиву заборонено заходити. Водночас зафіксований випадок, коли у Кадіївці на міні підірвалася корова, яка зайшла на територію «Святих гір».

«Зараз є боєприпаси, які реагують на рух, певні частоти, вібрації тощо. Тому розмінування не буде швидким, щобільше — воно не дасть гарантії наступному поколінню, що вони будуть в безпеці ходити нашим парком. Це благополуччя, яке в нас було, вже не повернеться, мабуть», — зауважує директор національного парку.

Сергій Приймачук пояснює свою думку: ще перед повномасштабним вторгненням, у 2019 році, у «Святих горах» горіли крейдяні схили у Богородичному. Там почали підриватися снаряди, залишені ще в часи Другої світової, більш ніж пів століття тому. Боєприпаси просто не були вилучені або знайдені вчасно.

«Замінування не заважає нам любити те, що є, і відновлювати пошкоджене. Робота уже почалася. До того ж я сподіваюсь, що з часом з’являться технології, які допоможуть скоротити термін розмінування у кілька разів», — наголошує директор парку.

Рукотворні насадження, які були домом для сотень видів, але стали згарищем: чи є у «Святих гір» майбутнє?

«30 жовтня 2022 року ми вперше приїхали у парк і побачили те, що тут було. Страшно, моторошно, просто не було слів. Я тоді, в перші секунди, чітко зрозумів: ненавидітиму кацапів усе життя», — пригадує Максим Хохлов, працівник «Святих гір». У його будинку в селищі неподалік росіяни облаштували пральню разом з «будинком терпимості». Після деокупації рашистський бред довелося прибирати шляхом… ремонту.

Природний парк був домом для десятків видів рідкісних тварин — не лише на Сході України, а й в усій Україні. На жаль, нині територія колишнього дому для тварин, плазунів і рослин — суцільне згарище. Нерідко — заміноване на десятиліття, що означає: кожна істота, яка прийде на цю територію, приречена на смерть.

Крейдяна (реліктова) сосна занесена до Червоної книги України. Вона утворила родзинку парку — крейдові бори. Крім неї, у парку зростало 48 видів рідкісних рослин — зокрема, тюльпан дібровний і зозулинець болотний.

Окрім рослин, рідкісними був і тваринний світ. Наприклад, у заплаві Сіверського Дінця та байрачних дібровах живе горностай — дуже рідкісний для Східної України вид, а у скелях крейдяних гір можна побачити рідкісного у Європі - птаха пугача. Парк був домом для 63 рідкісних видів тварин, серед яких — гадюка Нікольського, орлан-білохвіст, підорлик великий, видра тощо.

Директор «Святих гір» Сергій Приймачук зауважує: одна з головних родзинок парку — крейдяна сосна, яка була геть не присвійна Донеччині - не вціліла.

«Ми цю сосну дуже берегли, рахували кожну одиницю. Поштучно у нас було понад 800 таких дерев. На жаль, зараз майже всі вони полягли від обстрілів. Тому будемо наново їх насаджувати. Головна проблема — що усі насадження у парку, особливо соснові - рукотворні. В умовах Донбасу — тобто у степу — ліси насаджували власноруч ще з 19 століття. І якщо їх в якийсь момент перестати насаджувати — вони зникнуть. Звісно, може бути самовідродження, але лише ворожих нашому краю дерев, які не несуть цінності чи становлять загрозу для наших лісів.Наприклад, американський клен (на якому ростуть так звані „літачки“). Вони дуже згубно впливають на „рідні“ рослини», — пояснює директор парку.

Через це соснові лісникам доведеться насаджувати власноруч, але в більш безпечному місці - на території Лиманського лісгоспу. Проте й це вимагає часу — щоб придбати й проростити насіння, очистити територію від згарищ і захаращення, а потім — і обробити землю. Щобільше — підготувати землю потрібно ґрунтовно, тобто доведеться викорчовувати кореневища згорілих дерев. Через це одне з головних питань, коли це вдасться реалізувати — фінансової й господарської сфери.

За словами директора природнього парку, фінанси «Святі гори» хочуть стягнути з країни-агресора — на його переконання, саме на росії лежить зобов’язання максимально взяти участь у відновленні всього потрощеного, знищеного, спаленого та вкраденого. Зокрема, і у відновленні ґрунту, який майже два роки поспіль інтенсивно й регулярно пошкоджується вибухами через обстріли, а також — хімічними речовинами.

«Ми вже зафіксували у своїх підрахунках і заявах, що термічні й фосфорні боєприпаси, інші види — це чинник екоциду з умисним пошкодженням нашої природи. Земля також пошкоджена — її фактично зорали танкові гусениці. Звісно, що й коли у лісах стояла техніка — відбувалися витоки масел, рідин, палива тощо. Але ми не можемо достеменно знати, які будуть наслідки від перерахованого через рік, п’ять чи десять. Тому що хімічна сполука лишається у ґрунті, й чи буде на ньому щось рости — це питання, на яке ми отримаємо відповідь лише з роками», — наголошує Сергій Приймачук.

На території Святогірського природного наукового-дослідницького відділення, «бази» лісництва, рашисти кинули свою горілу техніку. Тут — і установка для пуску «градів», і танк, і легковий металобрухт. В деяких авто окупанти були ліквідовані, коли Збройні сили України повертали Лиманщину під свій контроль.

Натомість вони вкрали щонайменше один трактор, який належить Святогірському лісництву. Крім того, серед втрат «Святих гір» внаслідок бойових дій — три трактори та два пожежних авто.

Працівники «Святих гір» обурені: через окупантів переважну кількість насаджень парку доведеться спиляти й викорчувати — хоча вся природа була «здорова» фізично — до їхнього наступу. Однак після пережитого рослини, дерева й деякі тварини мають «відродитися» чи не з нуля.

«Ми будемо домагатися стягування коштів на відновлення з агресора, який рано чи пізно програє. Тому що, як на мене, всі винні у війні мають бути покарані. А ми повинні отримати від рф гроші, щоб усе відновлювати. Тому зараз ми фіксуємо усі пошкодження, втрати, ризики тощо. Цим займається й Нацполіція, й подекуди СБУ», — зауважує Сергій Приймаченко.