Як рятували найбільшу пасіку Лиманського району та де можна знайти якісний мед (фото)
Рейтинг користувача: 5 / 5
Свій перший вулик Олександр зробив у 10 років. Власноруч та без жодних електричних інструментів, використовуючи лише пилку, молоток та деревину. З 15 років вже почав займатися саме бджільництвом. А вже за кілька років ця пасіка стала найбільшою в Лиманському районі. Саме тут дуже часто покупали та замовляли якісний мед жителі Донецької області.
Про те, як склалася доля родини та самої пасіки під час війни поговорили з власником – Олександром Мельником.
Пасіка знаходиться у селі Колодязі, неподалік Зарічного. Коли Олександру виповнилося 15 років, вирішив вже більш серйозно почати займатися медом та разом із батьком, який працював геодезистом, за 10-12 років створили справжню пасіку.
Справи йшли добре, поки не почалася повномасштабна війна. Село було окуповано російськими загарбниками. І весь час родина знаходилася там.
«Ми не могли вже виїхати. І залишатися не хотіли, але вибору вже не було. Однокласника мого росіяни вбили… він був фермером. 90% всього і всіх пограбували. Виносили все. Нам вдалося щось врятувати, хоч і не все. Та й пасіку закинути не могли».
Виживали й завдяки сонячним електростанціям, які у них були, тобто могли користуватися електроплитою, щоб приготувати їжу і навіть дивитися телевізор (наразі майже нічого немає – обстріли та мародери). Щойно з’явилася можливість, родина – Олександр та його батьки – переїхали у Слов’янськ, де прожили всю зиму. «Фізично живі, а морально поранені». Але час іде і рани «потроху гояться».
Вивезти пасіку вдалося тільки на початку літа цього року.
«Не сильно далеко і вивезли – в село Лозове, ближче до Ізюму. У нас 230 сімей (до війни було 250), тож кудись далі їхати з ними було доволі складно. Тут трохи безпечніше, та й світло є. І це все ж таки не така відстань до фронту, як Колодязі», – розповів Олександр.
Вивозили самі – вдвох з батьком.
«У нас пасіка на причепах. Є власний трактор, який також постраждав внаслідок обстрілів, але якось та їздить. Переклеєний, переварений… Але везе. Їхали туди ввечері, збирали бджіл, пакували, ховали трактор, самі ховались від обстрілів. Ночували іноді у підвалі, іноді – ні, по-різному. А рано-вранці, щойно починало світати, їхали, щоб нас ніхто не бачив. Причепи великі, деякі по кілька десятків метрів, тож не помітити їх важко, а потрапити під обстріл з ними… Власне, так і вивозили 6 днів поспіль».
Лозову обрали не випадково. Олександр розповідає, що подзвонив знайомому, з яким дуже давно спілкується і який «наче рідна душа», хоча і старший майже на 50 років. Він жив у Лимані, а в селі була дача, де він також тримав раніше бджіл. «Як онук та дідусь, навіть характери схожі».
«Ми зимували в Слов’янську, у квартирі. Але ж квартира для тих, хто звик жити в селі – це складно. Ми сільські жителі, нам потрібна земля. Потрібно щось робити, не сидіти. А він на той час евакуювався до дітей у Київ і сказав, що повертатися не планує, та й будинок його у Лимані зруйновано вщент. Тож запропонував поїхати на дачу та подивитися, чи придатна вона взагалі хоч для чогось. Звісно, довелося докласти зусиль, щоб трохи полагодити все, бо також були проблеми – все побито, пограбовано, поламано. Якось щось зробили, але саме для теплого часу. Жити взимку тут неможливо буде, адже немає ані опалення, ані умов для цього. Подивимось».
Найбільше Олександр мріє про повернення додому – у рідні Колодязі.
«Звісно, мрію про те, щоб повернутися. Але тоді, коли це вже буде можливим. Зрозуміло, що можна вижити будь-де, як каже мама, «тепер дім там, де є каструля, в якій можна зварити борщ родині». Але дім – є дім. Там все життя, рідна земля. Чекаємо на перемогу, як і всі. Не просто миру, а саме перемоги, бо інакше все це може повторитися, ви ж розумієте. Все відбудуємо, відновимо. Ми, українці, сильні».
Сьогодні пасіка вже дає «урожай». Родині вдалося налагодити бджолине життя і навіть накачати трішки меду з білої акації + чорноклену (травневий мед) та з різнотрав’я – він такий самий світлий на колір, як акація, але дуже смачний та ароматний.
І цей мед з Донеччини можна замовити поштою, отримавши по-справжньому смачний та корисний продукт без жодних домішок та підтримавши родину, яка зробила все, аби це стало можливим.
По всім питанням щодо меду можна звернутися по телефону 099-911-27-71 (Олександр).
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
