З якими питаннями найчастіше звертаються переселенці до психологів та як підтримати себе в евакуації

Через повномасштабну війну дуже багато українців змушені були залишити налагоджене життя, власні домівки та змінити коло оточуючих.

Наразі більшість людей вже зрозуміли, що психологи не «вправляють мізки» і що звертаються до них не психічно хворі люди, а ті, хто потребує підтримки, особливо у складних обставинах. Вже є розуміння, що психолог допомагає словом, а не ліками, стає незалежною, але надійною опорою.

То з якими питаннями найчастіше звертаються сьогодні й які поради надають психологи переселенцям?

Втрата стабільності та контролю над життям, знесилення

Це найбільш поширена проблема, з якою стикаються люди, які змушені були повністю змінити своє життя. У такому випадку кризові психологи намагаються не чіпати емоції, щоб не занурити людину у ще більшу травматизацію.

Перш за все вони рекомендують ВПО задовольнити базові потреби, тобто звернути увагу на себе, відповівши на питання: чи я пив, чи я їв, чи відчуваю себе в безпеці там, де є зараз. Таким чином людина повертається у стан «тут і зараз», а не занурюється у спогади про минуле чи мрії про майбутнє, які не дозволяють створити власну опору та рухатися вперед. Тобто спочатку психолог надає підтримку людині, повертає її в режим сьогодення, а після цього вже може пропонувати можливості, де вона може отримати підтримку і як.

Тож задовольняються базові потреби, стабілізується стан і починається пошук варіантів можливих опор в житті.

Що стосується страху невизначеності, то тут ідеться про втрату контролю над ситуацією, своїм життям. У такому випадку треба запитати в себе: що я можу контролювати, що мені зараз підвладне? Є речі, на які ми точно не можемо вплинути, наприклад на закінчення війни. Тож і зациклюватися на цьому не варто. Краще зосередитись на тому, що можна змінити сьогодні або у найближчому майбутньому саме для себе. І це вже певною мірою планування, хоч і на мінімальному рівні, а не як раніше – на місяці вперед. Головне, що навіть зроблені у цьому напрямку маленькі кроки прямо впливають на стабілізацію стану та надають відчуття контролю. Допоможуть у цьому прості питання до себе: чого хочу, що буду робити зараз і завтра, з ким зустрінусь тощо.

Мене «накриває» і не знаю, що робити

Найголовніше у такому стані – не звинувачувати себе у тому, що відчуваєте. Не вважати себе ненормальним. Потрібно зрозуміти, що всі емоції, які сьогодні є – нормальні. Ненормально те, що відбувається навкруги, бо нас до цього не готували.

Нормально все. У тому числі сльози. І потрібно дозволити цьому всьому бути, не завмирати, а реагувати на це. Дуже часто люди кажуть, що не дозволяють собі плакати, але це неправильно та шкідливо. Треба дозволити собі плакати, давати вийти емоціям – це допоможе розвантажити нервову та психічну систему та опанувати себе.

Також варто іноді зупинятися та запитувати себе: що я зараз відчуваю, що саме спровокувало такий мій стан та що я можу зробити, щоб відновитися?

Якщо вже є наявний стан, коли людина розуміє, що не справляється, краще звернутися до фахівців. Зараз є багато гарячих ліній, де безкоштовно допоможуть. Особливо, якщо були втрати.

Де брати ресурс та сили, щоб рухатися далі?

Перш за все, потрібно задовольнити базові потреби. Після цього організувати якісне спілкування (навіть телефоном) спробувати виконувати вправи для заземлення (дихання), додати фізичну активність у повсякденне життя. Також можна згадати про тих, хто може підтримати та намагатися радіти деталям в житті, звертати увагу на ці деталі.

Щоб відстежувати свій стан, можна вести щоденник: як харчуєтеся, як прокидаєтеся і чому саме в цей день погано себе почуваєте, що було напередодні тощо.

І нарешті, можна запитати в себе: де я можу бути корисним? Часто, коли людина приносить користь, це дарує ресурс.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі