«Живуть люди». Репортаж поліції про життя в нескореній Авдіївці
Їй – 83 роки, вона мешкала з сином у пошкодженій ворожими ударами багатоповерхівці без світла, води та газу. Про те, що тут є люди, свідчить напис на стіні. Жінка не витримала ракетних обстрілів і незгод і попросила поліцейських про евакуацію. «До побачення, Авдіївко», – сказала вона, сподіваючись, що повернеться додому.
У місті біля фронту залишаються близько 1500 осіб. Щодня хтось гине або зазнає травм. Але люди все одно виходять на вулицю, під снаряди – за їжею, ліками, водою до криниці, повідомляє відділ комунікації поліції Донецької області.
«Ось тут у підвалі мешкав чоловік, вийшов покурити, і його вбило ворожим осколком», – розповідають поліцейські Ілля Мальцев і Андрій Козакевич. Ілля – корінний авдіївець, починав дільничним, а зараз працює заступником начальника сектору превенції. Андрій – парамедик з Маріуполя, нині служить в Авдіївці.
Напарники забрали родину, що потребувала евакуації. Чоловік та його літня мати жили на краю міста, де щільність російських обстрілів – найбільша.
«З Донецька прилітають ракети та розбивають будинки. Бабуся не витримала – надвір не вийти, весь час сидіти в кімнаті, в постійній темряві», – розповідає син. Зараз сім’я – у більш безпечному місці.
Крім того, співробітники поліції об’їхали жителів, щоб запитати про їхні потреби та запропонувати евакуацію. Побували в пункті незламності та в лікарні. Всі ці об’єкти, як і відділ поліції, мають пошкодження внаслідок російських атак. Правоохоронці показали зруйнований завод, на якому до повномасштабного вторгнення працювало близько 30% населення.
У лікарні навіть за відсутності всіх комунікацій надають медичну допомогу пораненим і хворим, видають мешканцям ліки.
«Важких пацієнтів ми спрямовуємо в медичні заклади інших міст Донеччини. У цьому дуже допомагає поліція, бо в місті немає ані швидкої, ані інших відповідних служб», – зазначає медичний директор, терапевт Авдіївської центральної міської лікарні Віталій Ситник.
