14 березня 2025 року внаслідок ворожого бомбового авіа удару загинув Максим Тютюнник
Щоденно о 9 годині зупиніться, де б ви не були і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.
Минув рік з часу загибелі Тютюнника Максима.
Тютюнник Максим Вікторович – сержант, тимчасово виконуючий обов’язки командира роти вогневої підтримки військової частини А7276
Народився 22 червня 1977 року в Слов’янську. Навчався у ЗОШ № 5. У 1999 році закінчив економічний факультет Донбаської державної машинобудівної академії. У 1999-2000 проходив строкову військову службу у Києві.
Займався підприємницькою діяльністю. Мав власну справу.
З початком повномасштабного російського вторгнення прийняв рішення стати на захист України. Пішов на службу добровольцем, долучившись до 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Пройшов бойовий шлях від номера обслуги – навідника – до головного сержанта.
У жовтні 2022 року отримав важке поранення поблизу села Торське Лиманського району. За це був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «За поранення».
Після реабілітації, у січні 2023-го, повернувся до служби. Протягом останнього року разом із побратимами боронив країну на найгарячіших напрямках Донецької області. Тут, під час виконання бойового завдання, і обірвалося його життя – Максим загинув 14 березня 2025 року в районі села Полтавка Костянтинівського району внаслідок ворожого бомбового авіа удару.
За день до загибелі, 13 березня, Указом Президента України № 161/2025 Максим Тютюнник був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Нагороду отримає вже родина загиблого.
Прекрасна і позитивна людина, добрий, чуйний, порядний, надійний друг і побратим. Люблячий та уважний чоловік, син та батько – саме таким Максим назавжди запам’ятається рідним та близьким. У нього залишились мати, дружина та дві донечки.
Похований у Києві. Вічна пам’ять та вічна слава Герою!
