27 грудня минулого року загинув у бою Лисенко Сергій

Щоденно о 9 годині зупиніться, де б ви не були і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.

Минув рік з часу загибелі Лисенка Сергія Сергійовича.

Лисенко Сергій Сергійович солдат, номер обслуги 1 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення військової частини А4002
Народився 10 жовтня 1996 року в Слов’янську. До третього класу навчався у загальноосвітній школі № 4. Потім родина переїхала в селище Олександрівка Краматорського району з місією церкви.

«Сергій вже змалку активно приймав участь в служінні церкви, співав у хорі, - розповідає його батько Сергій Лисенко. - Він був сміливим та відповідальним хлопчиком, гарним сином і другом. Незважаючи на доброту та чемність, завжди міг за себе постояти».
В Олександрівці Сергій закінчив місцевий ліцей, де здобув професію електрогазозварника - водія вантажного автомобіля. Захоплювався музикою, грав на гітарі. Любив співати про любов і патріотичні пісні.
Подорослішавши, Сергій Лисенко поїхав до Києва. В столиці працював майстром-будівельником і реставратором житла.

Після початку повномасштабного російського вторгнення хлопець став волонтером, потім повернувся в Слов’янськ. В травні 2024 року прийняв рішення йти до війська, щоб захищати рідний край від ворога.
Вже у перший свій бойовий виїзд під Часів Яром Сергій врятував трьох важко поранених бійців, надавши їм медичну допомогу.

Загинув 27 грудня 2024 року у бою в районі села Зелене Поле Іллінівської громади Краматорського району. Хлопець віддав життя за Батьківщину, героїчно відбиваючи штурми ворога на Покровському напрямку.

Сергій Лисенко похований на кладовищі на вулиці Данила Галицького в Слов’янську. У нього залишились наречена, батьки, брат, сестра, племінники і племінниця.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня.

Вічна пам’ять Герою України.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі