Лариса Івшина: Фотовиставка – це спосіб підтримки громадян на сході країни

З 17 березня у Слов’янську – дні “Дня”! Фотовиставка газети “День” вирушає на Донеччину. У програмі – Слов’янськ та Маріуполь. Вже цієї п’ятниці, 17 березня, о 14.00 у Центральній міській бібліотеці Слов’янська (пл. Соборна, 2А) відбудеться урочиста церемонія відкриття експозиції, після відкриття фотовиставки, о 14.45, відбудеться зустріч журналістів «Дня» з представниками місцевої громади на тему «Національний діалог» та презентація книжкових новинок з серії «Бібліотека газети «День». Також 17 березня об 11.30 студенти й викладачі Донбаського державного педагогічного університету та всі охочі матимуть змогу взяти участь у зустрічі-дискусії з авторами та журналістами газети «День» (Головний корпус, вул. Генерала Батюка, 19). Фотовиставка «Дня» в Центральній міській бібліотеці Слов’янська триватиме до 26 березня, з 10.00 до 18.00, без вихідних. Вхід – вільний. Всі охочі зможуть проголосувати за кращу фотографію, а також придбати видання з Бібліотеки газети та оформити підписку на свій «День»! Напередодні слов’янські журналісти поставили головному редактору «Дня» Ларисі ІВШИНІЙ низку питань щодо проектів газети та її поглядів на новітню історію України. - Чому експозицію Фотовиставки «Дня» вирішили привезти у Слов’янськ, і чи вважаєте важливим проведення таких заходів саме на Сході? - Мені приємно сказати, що за 20 років існування газети «День» це вже 18-та Фотовиставка газети «День». Якщо заштрихувати на карті України всі локації, де була Фотовиставка, буде видно, як з часом залишається все менше і менше “білих плям”, де ми не були жодного разу. Але звісно, перш за все, кожного разу ми прагнемо показати свою роботу там, де є партнери, які розуміють цінність цієї культурної співпраці і роблять хоч якісь, можливі для них, кроки на зустріч. Потрібна активна громада, соціально відповідальний бізнес, хороші, гуманітарно-“заряджені” люди у владі, які розуміють, що домовлятися з розумними та культурно-розвиненими громадянами завжди значно краще. На щастя, ми бачимо зараз приклади мерів міст, які дуже хочуть, щоб їх громади були в такому “тонусі”, і не було різниці між столицею і провінцією. Важливо, щоб люди у Слов’янську бачили, те, що було і в столиці – так, наша Фотовиставка з грандіозним аншлагом пройшла цього року в галереї «Лавра». Показати свою виставку на сході цього року ми хотіли передусім – це форма і спосіб підтримки наших громадян з прифронтової зони, яким психологічно особливо нелегко. Я думаю, що це дуже нормально для всіх – поділитися тим, чим можеш. Зі Слов’янськом, насамперед. Тим більше я тривалий час слідкувала в Інтернеті за життям громади Слов’янська, у нас були вже спроби спілкування у бібліотеці, і залишилися дуже гарні враження. - Неодноразово зустрічали Ваше висловлювання, що свого часу «Донбас віддали у лізинг». Чому Ви так вважаєте, і як це можна виправити? - Складне питання. Для того, щоб зрозуміти цю фразу, я б найперше порадила прочитати нашу Бібліотеку, а саме – «Новітню історію для «чайників». Це трилогія, названа так, щоб не когось образити, просто треба усвідомлювати, що новітня історія ще не осмислена і мало ким написана. Я не зустрічала аналогів книгам, які видала газета «День». Зрозуміло, для того, щоб переказати всі смисли, які ми заклали у “Новітню історію для чайників”, не вистачить одного газетного інтерв’ю. Можу сказати, що Донбас став жертвою, звичайно, Путіна, але так само, і української кланово-олігархічної системи. Цей регіон був її співтворцем на якомусь етапі, він став і її жертвою. І були ті, хто віддали Донбас у «лізинг», це не тільки образне висловлювання, але й констатація реального стану речей. Донбас був відданий на «вигодовування», між іншим, саме вихідцям з Донбасу, яких пасивний та інертний народ підтримував з формулюванням «пусть вор, но наш». Звісно, це одна з причин. Але я думаю, про все це потрібно навчитися говорити чесно, прийняти новітні уроки історії і зробити з них висновки. Без цього їх складно подолати. Я би сказала, що бажаю мирного громадянського демонтажу кланово-олігархічної системи. Але його не можна кудись просто утилізувати, його потрібно витіснити і контрелітою, і великою культурною роботою, яку ми зокрема, намагаємося проводити, і показуємо, що це можливо. До речі, завжди підкреслюю тепер, що ті українці з Донбасу та Криму, які постраждали найбільше, можуть стати в авангарді перетворень України олігархічної в Україну нормальну. Люди, які пережили катарсис, і в цьому великому протистоянні з ворогом вибрали Україну – це найцінніші громадяни. - Як подолати стереотипи у сприйнятті сходу? - Я не знаю, у кого які стереотипи, думаю, що їх стає все менше. Війна відкрила очі багатьох на той патріотичний Донбас, який в перших рядах пішов захищати свою землю. Ми ніколи не забудемо ні депутата Рибака, ні розстріляну родину Бурихіних, і ще багато людей, в тому числі, про яких нам ще мало відомо. Але мені здається непристойним після вчинків всіх героїчних людей з Донеччини, після всього, що переживає Донбас, повторювати якісь стереотипи. Нам всім потрібно змінюватися. А люди з довгим-довгим хвостом пострадянської інерції залишились не тільки на сході, їх, на жаль, ще є певна кількість по всій Україні. Щоб подолати це, потрібні зусилля, довгий процес, справа всієї громади. Це те, до чого ми пориваємося, але все ще не можемо створити повноцінну якісну державу. Адже не просто один Донбас такий, що не давав Україні стрімко піти вперед. Треба нагадати, що у 90-х роках майже вся країна хотіла незалежності. Є конкретна відповідальність політиків за те, що вороги посіяли в головах і душах українців. Тому що інформаційна війна проти України велася всі ці роки. Потім просто «зуби дракона» проросли. - Які проблеми, пов’язані із громадою Донеччини, вважаєте найболючішими і найнагальнішими для вирішення? - Перш за все, війна. Друге – це обігріти і підтримати створенням робочих місць всіх людей, які зазнали багато втрат від переміщення, створювати таку атмосферу в суспільстві, де всі люди Донбасу будуть відчувати себе в родині, яка не покинула їх в їхніх переживаннях і весь час дбає про те, щоб пом’якшити їхні відчуття.

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі