Антон Оборозний: У Бахмут їздив, допоки його не закрили
Антон Оборозний – житель Слов’янська. До початку повномасштабної війни і зараз він працює у будівельному магазині «Євростандарт», служить позаштатним капеланом від церкви «Преображення Господнє». Водночас знаходить час та сили на те, щоб вести волонтерську діяльність та підтримувати як цивільних людей, так і наших захисників.
На самому початку війни Антон почав разом із хлопцями з роботи займатися евакуацією мирних жителів з найбільш небезпечних регіонів, бо тоді це було найголовнішим.
«Пам’ятаю випадок, коли хлопці поїхали у Довгеньке, а я тоді був на іншій дільниці. І вони в буквальному сенсі під авіаударами вивозили людей».
Тоді якраз ходили евакуаційні поїзди з Краматорська та Покровська.
«Але спочатку людей привозили до церкви, годували, приводили трохи до тями. Хтось залишався, щоб переночувати. Ви ж розумієте, в якому вони були стані. Схопили вдома свої документи – і все. Окрім паніки у них нічого не було. Тож спочатку давали трохи видохнути, а потім вже обирали подальший шлях – до Краматорська або Покровська. І везли їх на вокзали».
Такі евакуаційні поїздки відбувалися якщо не щодня, то дуже часто. Але коли вже росіяни почали гатити по Слов’янську, до довелося й самим прийняти рішення щодо евакуації, оскільки у кожного х них були родини.
«Всі поїхали у різні куточки України. Хтось на західну частину, хтось у центральну. Я вивіз родину у Полтавську область. Але залишатися там довго не змогли та повернулися у Слов’янськ, щоб продовжити те, що почали робити у лютому. У мене було дуже сильне внутрішнє відчуття, що я маю хоч якось допомогти людям».
Після повернення у місто звернувся до знайомих, щоб якось об’єднати зусилля.
«Дуже допоміг Юра Мікіш (мешканець Слов’янська, голова Благодійного фонду «Волонтерська мережа «Схід» – ред.). Він часто надавав транспорт, який ми завантажували «під зав’язку» гуманітарною допомогою, та везли у прифронтові населені пункти людям, які там залишалися. Нам надсилають допомогу з Німеччини та Латвії, яку ми видавали по реєстрації, в іншій церкві брав чисту воду та відвозив. Десь забирав теплі речі тощо. Тобто все якось так відбувалось, що всі були задіяні. Але без відповідного транспорту було б важко везти такий вантаж, тому періодично брав «бус». Хоча іноді їздив по цьому бездоріжжю і на своєму Lanos у Бахмут, Сіверськ».
@_.volonter._ #сіверск ♬ Change My Mind - Chris Alan Lee
@_.volonter._ ♬ Just Fine - Chris Alan Lee
У Бахмут Антон їздив до того часу, як це було можливо.
«Коли був там востаннє, то зрозумів, що у майже зруйнованому місті залишилися ті, хто чекає «освободителей». Вони відмовлялись евакуюватись, не хотіли нічого слухати, але допомогу брали з задоволенням. Тоді зрозумів, що саме сюди більше їздити не буду. А вже наступного дня Бахмут став «закритим» – не пускали вже ані волонтерів, ані журналістів».
Він і вдома створив такий собі «перевальний пункт», де могли на якийсь час зупинитися військові, волонтери. Зокрема, волонтери, які приїхали в Україну з Австралії, жили саме у нього.
«Тоді лінія зіткнення була поряд із річкою Бахмутка. Тож супроводжував їх, показував найбільш гарячі точки, допомагав з логістикою, передачею гуманітарної допомоги, яку вони привезли».
А у той час, як лінія зіткнення вже трохи застигла і не було суттєвих просувань ворога, почав допомагати вже військовим.
«На той час вже у гуманітарній допомозі цивільним там, куди возив, не було потреби. Тобто, по тим населеним пунктам, які були в цьому районі, її роздавали постійно. Тоді вже почав максимально допомагати саме військовим. Хоча й на той момент, коли приїздив до мирних, завжди привозив нашим захисникам ту чи іншу допомогу. Воду, продукти харчування, смаколики, маскувальні сітки тощо. Тепер займаюсь виключно військовими».
@_.volonter._ #допомогазсу ♬ оригинальный звук - VOLONTER
За допомогою TikTok познайомився з іншими волонтерами, капеланами з різних регіонів. Вони приїздять у Слов’янськ перед тим, як вже їхати безпосередньо на фронт, тимчасово зупиняються у Антона, а потім вже вирушають. Або привозять гуманітарку, щоб він сам відвіз тій чи іншій бригаді.
«Вдома у мене вже створено на постійній основі 8 спальних місць. Тож приїжджають. І військові, у тому числі, щоб перепочити трохи. Одні навіть намагалися дати гроші за те, що прихистив та нагодував. І як я можу взяти якісь там кошти у тих, хто сьогодні нас захищає? Як? Я їм просто кажу, що таким є Боже благословення. Молюся за них».
Наразі до Антона звернулись з проханням знайти якісні каски. Також є постійна потреба у маскувальних сітках, які просто необхідні на фронті.
«Заявки тільки отримав. Поки що шукаю. Але якщо хтось має бажання долучитися – буду дуже радий. Бо тільки разом ми зможемо все подолати».
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
