Чи змінилось ставлення до української мови у Слов’янську: розповідаємо на прикладі запитів читачів бібліотеки

У попередньому матеріалі «Слов’янські відомості» наводили дані дослідження щодо використання української та російської мов на Донеччині, яке проводив КЗК «Донецька обласна бібліотека для дітей». В опитуванні взяли участь 410 респондентів — користувачів бібліотек з 30 громад Донеччини й серед них 35 — жителі Слов’янської територіальної громади.
Якою є ситуація безпосередньо у місті Слов’янську та чи збільшився попит на україномовну літературу журналісти дізналися у працівниці Центральної бібліотеки ім. Михайла Петренка міста Слов'янська Радіоненко Лариси Григорівни.
«Не можу сказати, що всі одночасно вирішили перейти на українську, але така тенденція точно є», — каже бібліотерка.
Вона зазначила, що бібліотека продовжує працювати навіть у складні часи. І хоча кількість населення у Слов’янську скоротилася, люди приходять за книжками. Звертаються не тільки місцеві жителі, а й військові та переселенці, які знайшли прихисток у громаді після того, як їм довелося тікати з зони бойових дій на Донеччині та населених пунктів, які наразі зруйновані або окуповані.
«Якщо говорити про мову літератури, то запити дуже різні. Є люди, які віддають перевагу виключно українським книжкам, а є й такі, що читають тільки російською. Останні — це переважно ті, кому за 60 років. Коли їх запитуєш, чому саме такий вибір, відповідають, що вивчали українську багато років тому у школі, а після цього жодного разу не стикалися. Їм дійсно складно, але дехто хоча б намагається. Запам’яталась переселенка, яка втратила будинок, мирне життя у своєму місті, але каже, що попри розуміння всіх подій їй все одно складно перейти на українську», — розповіла Лариса Григорівна.
Проте молодь та підлітки здебільшого просять україномовні книжки й спілкується, зокрема у бібліотеці, українською. Йдеться не тільки про школярів середньої школи, а й про тих, хто вже закінчив навчання в загальних закладах освіти.
«Понад 90% з тих, хто приходить за книжками, шукають саме україномовну літературу. Це дійсно дуже гарний показник у нашому місті», — каже бібліотерка.
Що стосується малечі, яка також разом із батьками відвідує Центральну бібліотеку міста, то на російські книжки вони майже не звертають увагу.
«У нас зараз стільки сучасної української літератури для дітей, що вони мають великий вибір. До того ж, всі книжки дуже гарно ілюстровані, яскраві, їх просто приємно брати в руки, читати та розглядати картинки. І це одна з причин того, що діти наймолодшого віку обирають саме їх», — підсумувала Лариса Григорівна.
Як неодноразово розповідали «Слов’янські відомості», фонд бібліотеки регулярно поповнюється книжками як для дорослого населення, так і для дітей. Книги передають не тільки державні чи обласні органи, а й гуманітарні організації, волонтери, відомі українці.
«Минулого року до нас завітав Олександр Положинський (музикант, артист, співак і військовослужбовець — ред.), який зареєструвався як читач, взяв книжку, а через кілька днів повернув її зі словами, що треба вирушати в інше місто. При цьому він подарував ще й від себе книжку, яка поповнила нашу бібліотеку», — додала Лариса Григорівна.
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.