Чотири роки тому загинув слов’янський вчитель і снайпер Роман Марко
Щоденно о 9 годині зупиніться, де б ви не були і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув в Україні через російську агресію.
Сьогодні минає чотири роки з часу загибелі Романа Володимировича Марка.
Роман Марко, вчитель зі Слов’янська, пішов боронити Україну з початку повномасштабного російського вторгнення. Солдат, стрілець-снайпер 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини А2988, він віддав життя у бою на Донеччині. Для багатьох слов’янців це не лише дата в календарі, а й нагода згадати людину, яка роками вчила дітей любити рідну мову.
Роман Володимирович народився 9 лютого 1972 року в селі Перегінське на Івано-Франківщині. Після школи він поїхав здобувати вищу освіту до Слов’янська. Закінчив філологічний факультет Слов’янського державного педагогічного інституту й отримав спеціальність вчителя української мови та літератури. Спочатку два роки працював викладачем у виші.
З 1997 року його життя пов’язане зі Слов’янською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом №23 для незрячих та слабозорих дітей. Колеги кажуть, що Роман Володимирович віддавав вихованцям усе: серце, знання і любов до української мови та національної культури. Для багатьох поколінь учнів він був не просто вчителем, а й другом, прикладом людяності, щирості та доброти.
Таким його пам’ятає і родина. «Роман був дуже відповідальною та доброзичливою людиною, люблячим чоловіком та батьком. Завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував. Захоплювався музикою, поезією, різьбленням по дереву. Писав вірші», — розповідає дружина Надія Марко.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Роман Марко за покликом серця добровільно став на захист України. Він загинув 9 жовтня 2022 року в бою в районі села Первомайське Покровського району Донецької області. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Тіло воїна передали на батьківщину під час обміну.
Поховали Романа Марка на Північному кладовищі у Слов’янську. У нього залишилися дружина, дві рідні сестри та двоє синів, один з яких теж служить у ЗСУ.
Вічна слава та вічна пам’ять Герою!
