День Державного Прапора України та історія синьо-жовтого стяга
23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Цьогоріч для Слов’янська це свято припадає на нові умови: з 21 серпня місто офіційно віднесене до територій активних бойових дій. І синьо-жовтий стяг продовжує майоріти над українським містом, яке вже пережило окупацію у 2014 році та сьогодні знову виборює свободу.
До Дня Державного Прапора “Слов’янські відомості” розповідають, як формувалася історія синьо-жовтого стяга, коли він став державним символом України та які сторінки його історії пов’язані зі Слов’янськом
Історія синьо-жовтого прапора
Синій та золотий кольори мають давню історію в українській символіці. У XVIII столітті козацькі полкові та сотенні прапори часто мали блакитне тло із зображеннями, виконаними золотим або жовтим кольором.
У XIX столітті синій і жовтий почали утверджуватися як українські національні кольори. Однією з важливих дат став 1848 рік, коли під час революційних подій у Львові над міською ратушею підняли синьо-жовтий прапор. У наступні десятиліття його використовували під час культурних, громадських і політичних заходів, а на початку XX століття синьо-жовті стяги стали помітною частиною українського національного руху.
Під час Української революції 1917-1921 років синьо-жовтий прапор використовували українські державні та військові формування. У 1918 році його закріпили як державний символ Української Народної Республіки та Української Держави.
Після встановлення радянської влади українська національна символіка була заборонена. За використання синьо-жовтого прапора людей могли переслідувати, однак його продовжували використовувати представники українського національного руху та дисиденти.
Наприкінці 1980-х років синьо-жовті прапори знову почали з’являтися на масових заходах в Україні. У 1990-1991 роках вони стали одним із помітних символів руху за відновлення незалежності.
Походження кольорів українського прапора часто пояснюють образом синього неба та золотого пшеничного поля. Водночас це саме образне трактування, а не окреме офіційно закріплене значення кольорів. Сьогодні законодавство визначає прапор як прямокутне полотнище з двома горизонтальними смугами: синьою зверху та жовтою знизу.
Коли прапор став державним
У серпні 1991 року синьо-жовтий прапор з’явився у Верховній Раді України. 24 серпня, у день ухвалення Акта проголошення незалежності України, національний прапор внесли до сесійної зали парламенту. 4 вересня синьо-жовтий стяг підняли над будівлею Верховної Ради.
28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила Державний Прапор України. Постанова визначила його як прямокутне полотнище з двома однаковими горизонтальними смугами: верхньою синьою та нижньою жовтою. Співвідношення ширини прапора до його довжини становить 2:3.
Разом із Державним Гербом та Державним Гімном України прапор є одним із трьох державних символів.
Чому День Прапора відзначають 23 серпня
День Державного Прапора України встановили указом президента 23 серпня 2004 року. У документі зазначено, що дату запровадили на вшанування історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та для виховання поваги громадян до державних символів.
У 2009 році до указу внесли зміни, якими передбачили проведення 23 серпня урочистих церемоній підняття Державного Прапора в Києві, обласних і районних центрах та інших населених пунктах.
Український прапор у Слов’янську
У новітній історії Слов’янська є кілька подій, пов’язаних із синьо-жовтим прапором.
14 травня 2014 року українські військові встановили Державний Прапор України на телевежі на горі Карачун. Висота гори та розташування телевежі робили її важливою точкою в боях за Слов’янськ.
Через кілька тижнів, 5 липня, українські сили звільнили Слов’янськ, Краматорська та кілька інших міст. Російські незаконні збройні формування залишили місто, після чого українські військові встановили контроль над ним. Того ж дня над будівлею Слов’янської міської ради знову підняли Державний Прапор України.
5 липня у Слов’янську щороку згадують як дату звільнення міста від російської окупації. Тож історія українського прапора в Слов’янську в цей день має конкретний епізод: після майже трьох місяців окупації синьо-жовтий стяг знову з’явився над міською радою.
Чому український прапор важливий сьогодні
За роки війни, у тому числі її повномасштабної фази, значення українського прапора для всієї країни стало особливо відчутним. Його піднімають після звільнення міст і сіл, вивозять із тимчасово окупованих територій, передають військовим, зберігають у родинах. Для тих, хто був змушений залишити свій дім через війну, синьо-жовтий стяг часто пов’язаний із місцем, куди вони хочуть повернутися.
Це стосується не лише територій, де точаться бої. Український прапор однаково присутній у Харкові, Києві, Львові, Одесі, на Донеччині та в громадах, звідки люди виїхали через російську агресію. Він позначає державу, до якої належать ці міста й села, незалежно від того, що відбувається навколо них.
Для Слов’янська ця тема має ще один вимір. 21 серпня 2026 року місто офіційно віднесли до територій активних бойових дій. Тож День Державного Прапора цього року Слов’янськ зустрічає в умовах, коли український стяг майорить над містом під звуки війни.
І в цьому є важлива річ: прапор не змінюється разом із обставинами. Його не прибирають через обстріли, не замінюють через евакуацію людей, не відмовляються від нього через близькість фронту. Він залишається державним прапором України там, де Україна продовжує тримати свою землю.
Для всієї країни синьо-жовтий стяг сьогодні означає приналежність до України. Для військового — землю, яку він захищає. Для людини в евакуації — дім, який довелося залишити. Для мешканця прифронтового міста — країну, яка залишається тут попри війну.
23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. І цього року український прапор над Слов’янськом майорітиме в прифронтовому місті, яке щодня бореться за право бути й жити під синьо-жовтим стягом. Саме тому його присутність тут сьогодні — це не питання урочистої дати чи церемонії. Це факт: Слов’янськ залишається українським.
Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними.
Дякуємо за підтримку!
